По-третє, наука фінансового права є юридичною наукою, що вивчає такі фінансово-правові явища і поняття, багато з яких двоякі за своєю природою, зіткані з правової і економіч-ної «матерії». Наприклад, грошові кошти є одночасно і про-дуктом дії економічного закону вартості, і витвором державної влади. Наука фінансового права взагалі не може обходитись без використання понятійно-категоріального апарату фінансо-вої науки, який немов складає обов'язковий фундамент біль-шості фінансово-правових понять. На такий подвійний харак-тер фінансово-правових понять звернув увагу ще в кінці мину-лого століття визначний російський фахівець з фінансового права В. А. Лебедєв, а в радянський час цю рису фінансово-правових явиш незмінно підкреслював родоначальник фінан-сового права в колишньому СРСР Ю. А.Ровінським.

Наука фінансового права - необхідна складова частина української юридичної науки. Разом з тим, потрібно відмітити, що по відношенню до інших галузевих і найбільш фундаментальних юридичних науках

вона займає місце в другому вагоні і йде вслід за науками державного, адміністративного, цивільного і кримінального права. Це пояснюється, як об”ємом вивчення цією наукою фінансово - правових норм і категорій, так і тим, що дана наука утворилась пізніше внаслідок відокремлення від науки державного і адміністративного права. Тому найбільш тісніше ця наук пов”язана з двома останніми. Не даремно у джерел науки фінансового права стояли найбільш визначні державотворці і адміністатисти: Ш.Боден, Ш.Монтеск»є, К.Юсти, І.Зонненфельс, М.М. Спєранський.

Науки фінансового і державного права разом розробляють основні теоритичні положення, пов”язані з бюджетним правом, бюджетним механізмом, бюджетними функціями відомих органів.

Наука державного права користується успіхами науки фінансового права, її фактичним матеріалом і узагальненнями. Таким чином, зв”язок обох наук - фінансового і державного права - являється взаємним, двохстороннім.

Наука фінансового права знаходиться в тісних зв”язках з політекономікою і фінансовою наукою. Великий англійський політеконом Адам Сміт охарактеризував правову природу податку і дав один із самих сильних поштовхів для розвитку науки фінансового права.

Отже, за словами Поля Годме, «наука фінансового права представляє собою точку перетину різних наук, вона являється своєрідною «стыковой наукой».

Ще одна з особливостей науки фінансового права полягає в тому, що вона покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища, але й сприяти вирішенню практичних завдань фінансовими органами, тобто виконувати відповідні, покладені на неї функції. Якщо говорити про функції, що виконує наука фінансового права по відношенню до чинного фінансового права, то як на головні з поміж них слід вказати на:

- аналітичну,

- критичну,

- конструктивну

- і прогнозуючу функції.

Аналітична функція науки фінансового права полягає в ус-відомленні «дослідного знання», класифікації фінансово-пра-вових норм та їх науковому коментуванні, зведенні їх у внут-рішньо цілісну органічну систему.

Критична функція полягає у виявленні дефектів і недоліків у чинному фінансовому законодавстві, в фіксації невідповід-ності правової норми вимогам суспільної практики.

Конструктивна функція сприяє утворенню нових фінансо-во-правових норм, інститутів і розділів фінансового права. Ця функція завжди передує виданню нового закону чи іншого нор-мативно-правового акту і постійно використовується в процесі нормотворчої діяльності держави.

Прогнозуюча ж функція науки фінансового права, а іноді її ще називають «орієнтовною» функцією, полягає в тому, що наука фінансового права дає фінансово-правовій практиці важ-ливі орієнтири в розвитку, вказує віхи, в напрямку яких ймо-вірно будуть рухатись фінансово-правові відносини. І чим ви-ший рівень розвитку фінансово-правової науки, тим точніші ці орієнтири, тим на більшу відстань у часі можуть визначатись такі віхи. Система знань про фінансове право і управління дер-жавними фінансами тільки тоді сама по собі починає бути на-укою фінансового права, коли вона стає спроможною створити

реальну концепцію розвитку фінансове-правових відносин, перетворити цю концепцію через дії публічної влади в ефек-тивні фінансово-правові норми.

У викладених вище сутності, особливостях і функціях на-уки фінансового права проявляється її зміст в цілому.

III. Зміст науки фінансового права.

Відомий російський філософ С.Л.Франк в праці «Предмет знания» писав: «Во всяком знании мы находим, с одной стороны, напрвленность на нечто, что, в силу этой напрвленности является для знания его предметом, а с другой стороны, уловление, признание в этом предмете некоторых определенностей, что образует содержания знания». В кожній юридичній науці такі властивості складають її зміст або систему важливих проблем.

Система науки фінансового права в певній мірі відповідає системі фінансового права як галузі права, однак повністю не збігається з нею. Так, наука фінансового права розробляє важ-ливі теоретичні положення, які за своїм характером не можуть знайти пряме відображення у фінансовому праві.

Наприклад, у фінансовому законодавстві неможливо знай-ти визначення державних фінансів, класифікації фінансово-правових актів або фінансово-правових норм, цілісного закрі-плення будь-якої теоретичної концепції, що пояснює фінансо-во-правові явища і т.д. З другого боку, не всі фінансово-правові норми, що беруться із об'єктивної реальності і закріплюються в нормативно-правових актах, осмислені наукою фінансового права. Багато таких норм конструюються лише на базі «дослід-ного знання», яке ще не є власне науковим.

Велику роль має точка зору на фінансово - правову реальність, яка береться вченими при визначені важливих правових проблем, що визначається рівнем правової думки, етапом розвитку науки, використанням того чи іншого методологічного апарату. В цілому зміст науки фінансового права складає чотири великих комплекса правових проблем.

Перший комплекс охоплює загальнотеоритичні проблеми, на базі яких можливе розуміння і функціювання всіх інших - спеціальних проблем науки фінансового права. Це загальнотеоритична частина, де вивчаються питання про наукознавство, про догму фінансового права, питання пов”язані з вивченням таких загальних понять, як «державні фінанси», «фінансова діяльність держави». Це - не загальна частина науки фінансового права в тому понятті, в якому вона