Патруль може перебувати у складі гарнізонного або внутрішнього наряду. У складі гарнізонного наряду передбачаються, зокрема: гарнізонні патрулі і патрульні контрольних постів військової інспекції безпеки дорожнього руху.

Патрулювання в гарнізоні призначене для підтримання порядку серед військовослужбовців на вулицях і в громадських місцях, на залізничних станціях (вокзалах), у морських (річкових) портах, аеропортах, а також у прилеглих до гарнізону населених пунктах і організується наказом начальника гарнізону,

Патрулі споряджаються зі складу військових частин гарнізону. При цьому патруль складається із начальника патруля (офіцера, прапорщика (мічмана) або сержанта (старшини) і двох-трьох патрульних (осіб рядового чи сержантського складу). Патрулі можуть бути піші чи на автотранспорті, Патрудювадня проводять протягом доби або лише у певний час дня чи ночі.

Охорона окремо розташованих підрозділів здійснюється спорядженими від підрозділів патрульними, озброєними штатною зброєю. Такі внутрішні патрулі входять до складу добового наряду підрозділу, вони підпорядковані командирові, старшині та черговому підрозділу (черговому окремої роти, батальйону, дивізіону).

Порушення статутних правил патрулювання може полягати: а) з боку начальника патруля — в неналежному керуванні несенням служби патрульними, неналежному стеженні за поведінкою військовослужбовців, незатримуванні військовослужбовців, які порушують військову дисципліну чи громадський порядок, тощо; б) з боку патрульного — у невиконанні ним обов’язків стежити за поведінкою військовослужбовців і доповідати про помічені порушення ними військової дисципліни та громадського порядку начальникові патруля, нікуди не відходити без його дозволу, нічого не брати від затриманих і не передавати їм без дозволу начальника патруля, а патрульного по охороні окремо розташованих підрозділів — у підволіканні від виконання поставленого завдання.

Порушення вказаних правил буде мати місце також у випадках порушення встановленого порядку застосування сили до правопорушника.

Тяжкими наслідками, для запобігання яким призначено варту (вахту), слід вважати випадки викрадення військового майна з об”-єктів, що охороняються, його знищення, пошкодження із заподіянням матеріальної шкоди у великих розмірах, втрата Бойового Прапора, втеча з гауптвахти заарештованих, а із дисциплінарного батальйону осіб, які відбувають покарання, зрив бойового завдання, що виконується військовою частиною (підрозділом) тощо. Тяжкими наслідками, для запобігання яким, призначено патруль, можуть бути визнані випадки масового або грубого порушення порядку серед військовослужбовців у громадських місцях, яким, на порушення своїх обов’язків, не запобіг склад патруля, заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкоджень внаслідок порушення правил застосування патрульними зброї і т. ін.

Для кваліфікації діяння за ст. 418 треба встановити, що наслідки, які настали, є такими, відвернення яких становило обов’язок даної особи зі складу варти (вахти), а не обов’язок варти (вахти) у цілому. Так, начальник варти, який систематично підтримував телефонний зв’язок і здійснював перевірки несення служби, не повинен відповідати за крадіжку, що вчинив на охоронюваному вартою об’єкті один із чатових у проміжок між телефонним зв’язком та перевірками. Не несе відповідальності за ст. 418 (а тільки за ст. 408) вартовий, який дезертирував із приміщення варти, оскільки варту призначено не для запобігання подібним випадкам.

Порушення вартовим, чатовим, іншою особою зі складу варти (вахти) або патруля правил поводження зі зброєю, а також з речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, яке не потягло заподіяння тілесних ушкоджень кільком особам або смерті потерпілого, інших тяжких наслідків повністю охоплюється ч. 1 ст. 418. В інших випадках таке діяння потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 414 і 418.

Викрадення військового майна, вчинене чатовим із охоронюва-ного ним об’єкта, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 410 і 418. Якщо чатовий попередньо домовився про крадіжку майна з іншими військовослужбовцями і під час несення служби допустив їх з цією метою на пост, він несе відповідальність за ст. 418 і ч. 2 ст. 410 (за ознакою вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб).

3. Суб’єктом злочину у першій його формі є військовослужбовець (військовозобов’язаний під час проходження відповідних зборів), в установленому порядку призначений: а) начальником варти, вартовим, чатовим, розвідним, помічником начальника варти, помічником начальника варти з технічних засобів охорони або оператором з технічних засобів охорони, помічником начальника варти із служби вартових собак, вожатим вартових собак, водієм транспортних засобів; б) у варті при гауптвахті — вивідним чи конвойним; в) у варті з охорони штабів (пунктів управління) від бригади і вище, а також з охорони установ — вартовим контрольно-пропускних пунктів; г) на військовому кораблі — вахтовим офіцером, помічником вахтового офіцера, командиром вахтового поста, озброєним вахтовим біля трапа, командиром рятувальної шлюпки, вахтовим на шлюпці, вахтовим на кінцях, розсильним, і, крім того, у складі спеціальної вахти — вахтовим офіцером-механіком, вахтовим рульовим, вахтовим у машинному, відділенні тощо (всього у складі спеціальної вахти передбачено понад двадцять осіб).

Суб’єктом злочину у другій формі може бути військовослужбовець (військовозобов’язаний під час проходження зборів) — начальник патруля або патрульний.

Суттєве значення для правильної кваліфікації злочину, залежно від конкретного його суб’єкта, має визначення початкового і кінцевого моментів несення вартової (вахтової) служби та патрулювання взагалі, а також початкового і кінцевого моментів знаходження чатового (вахтового) на посту. Ці моменти визначені у військових статутах та інших актах законодавства.

4. З суб’єктивної сторони порушення статутних правил вартової (вахтової) служби і патрулювання може бути вчинене як умисно, так і через необережність.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або