у службове користування, передані для охорони, перевезення, підрахунку, т;о-ведення занять, обслуговування тощо; б) який в силу службового становища чи у зв’язку з виконанням певних обов’язків мав до них відношення і скористався ними без дозволу командування; в) який незаконно отримав ці речовини (предмети) внаслідок їх викрадення, привласнення, вимагання тощо, 8 останньому ви °?-їдку дії винного додатково кваліфікуються за ст. 410.
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною в формі необережності.
Військовослужбовець, якому відповідна речовина (предмет) була довірена (ввірена), повинен усвідомлювати її властивості як такої, що становить підвищену небезпеку для оточення. Здебільшого, коли йдеться про звичайні види зброї, яка знаходиться на озброєнні військових формувань України (пістолет, автомат), її властивості звичайно усвідомлюють усі військовослужбовці, оскільки у свій час вони проходили відповідну підготовку (починаючи з допризовної). В інших випадках, коли йдеться, наприклад, про кулемет чи гранатомет, для цього необхідним є певний обсяг спеціальної підготовки. Користування ж деякими іншими речовинами (предметами), такими як міна чи ракетна установка, потребує відповідного курсу підготовки. Тому не може нести відповідальність за цією статтею особа, внаслідок дій якої настали суспільне небезпечні наслідки, передбачені у диспозиціях ст. 414, якщо вона не мала відповідного досвіду, знань, не пройшла інструктажу тощо, але незважаючи на це відповідні предмети (речовини) були надані (ввірені) їй у службове користування.
6. Кваліфікуючими ознаками злочину є наслідки у вигляді: 1) заподіяння тілесних ушкоджень кільком особам; 2) смерті потерпілого, а особливо кваліфікуючими: 1) наслідки у вигляді загибелі кількох осіб; 2) інші тяжкі наслідки.
Під кількома особами треба розуміти двох або більше осіб.
До інших тяжких наслідків у ч. З ст. 414 належать заподіяння матеріальної шкоди у великих розмірах, виведення з ладу повністю або на тривалий час військової чи спеціальної техніки, важливих споруд, інших видів цінного, унікального військового майна, невиконання бойового завдання, залишення людей без житла або засобів до існування, зараження отруйними речовинами значних ділянок землі, водойм і повітря і т. ін. Питання про віднесення наслідків до тяжких повинно вирішуватися судом у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. (розділи 2,4-5).
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. (ст. ст. 11, 144-154).
Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995р. (ст. І).
Положення про порядок застосування зброї, бойової техніки та спеціальних засобів під час охорони державного кордону і виключної (морської) економічної зони України. Затверджене постановою КМ від 2 червня 1998 р. № 789.
Правила застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Прикордонних військ, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (шорської) економічної зони України. Затверджені наказом Голови Держкомкордону — командуючого ПВ від 29 жовтня 1998 р. № 450.
Положення про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями Службі: безпеки України. Затверджене наказом Держкордону 1999р. № 77.