Якщо військовослужбовець вважає, що ним знищується (пошкоджується) військове майно, а насправді воно таким не є, відповідальність настає за замах на знищення (пошкодження) військового майна. Навпаки, як замах на знищення іншого чужого майна (крім окремих його видів, про що йшлося вище) за ст. ст. 151,194 кваліфікується знищення (пошкодження) військового майна, якщо винний вважав, що воно не є військовим.

Мета і мотиви не є обов’язковими ознаками цього злочину, але наявність їх може свідчити про необхідність кваліфікувати знищення або пошкодження державного чи колективного майна за іншими статтями КК (наприклад, за ст. 113).

6. Кваліфікованими видами злочину є знищення або пошкодження військового майна: 1) вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом; 2) які спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 411), а особливо кваліфікованими — вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 411, в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. З ст. 411). Умисне знищення або пошкодження військового майна, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці не загальнонебезпечним способом і якщо вони не спричинили тяжких наслідків, кваліфікуються за ч. 1 ст. 411.

Підпал — це свідоме викликання пожежі шляхом застосування джерела вогню до певних об’єктів. Під знищенням або пошкодженням майна шляхом підпалу у цій статті розуміється знищення або пошкодження цього майна вогнем у випадках, коли такий підпал є загальнонебезпечним, тобто він створює загрозу життю та здоров’ю людей або заподіяння значних матеріальних збитків. Тому умисне знищення або пошкодження майна вогнем, котре не створювало такої загрози (наприклад, спалення речі у багатті) слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 411.

До Інших загальнонебезпечних способів знищення або пошкодження майна можна віднести, скажімо, вчинення вибуху, затоплення чи організація катастрофи, застосування отрути для отруєння собак, коней, інших тварин, що використовуються військовими формуваннями, забруднення приміщень небезпечними відходами тощо.

Поняття загибель людей передбачає загибель однієї або кількох осіб. Питання про те, що слід розуміти під іншими тяжкими

наслідками, має вирішуватися судом у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи. До них може належати, наприклад, виведення з ладу повністю або на тривалий час військової чи спеціальної техніки, важливих споруд (аеродрому, систем водо- та енергопостачання, зв’язку тощо), невиконання бойового завдання, заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам або тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі, завдання великої матеріальної шкоди кільком юридичним чи фізичним особам, залишення людей без житла або засобів до існування і т. ін.

7, Умисне знищення або пошкодження військового майна в деяких випадках не може розглядатися як суспільно небезпечне діяння. Насамперед це стосується випадків, коли воно вчинене у стані крайньої необхідності (ст. 39) або в умовах виправданого ризику (ст, 42).

Постанова КМ “Про Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях” № 923 в редакції від 17 червня 1998 р.

Положення про розслідування та облік аварій на об’єктах Служби безпеки України. Затверджене наказом СБ№212 від 5 жовтня 1999 р.

Постанова ПВС від 2 липня 1976 р. № 4 “Про питання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежної безпеки “ (п. п. 2, 3).

Необережне знищення або пошкодження військового майна

1. Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах,—

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,—

караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Об’єкт цього злочину та його предмет збігаються з об’єктом та предметом злочину, передбаченого ст. 411. Необережне знищення або пошкодження чужого майна, яке не є військовим, якщо це спричинило загибель людей або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, кваліфікується за ст. 196.

2. Об’єктивна сторона характеризується суспільно небезпечними діями, наслідками у вигляді знищення або пошкодження майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, і причинним зв’язком між вказаними діями і наслідками.

Для відмежування цього злочину від зіпсування предметів військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання (ст. 413) слід мати на увазі, що знищення та пошкодження майна передбачає конкретні дії особи, під час яких вона впливає на майно руйнуючими (пошкоджуючими) засобами, а зіпсування предметів військового майна передбачає, що майно стає непридатним для його використання внаслідок дії природних сил, яка стала можливою в наслідок недбалого ставлення особи до правил зберігання майна.

Під шкодою у великих розмірах тут слід розуміти саме матеріальну шкоду: прямі збитки та упущену вигоду. Чи заподіяло вчинення злочину шкоду у великому розмірі, є питанням факту і має вирішуватися органом дізнання, слідчим, прокурором та судом залежно від конкретних обставин справи. При цьому мають враховуватися загальна і військова цінність, унікальність майна тощо.

3. Суб’єкт злочину — будь-який військовослужбовець (військовозобов’язаний під час проходження відповідних зборів).

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується