2. Предметом злочину може бути майно (рухоме чи нерухоме), що належить за правом приватної власності захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам.

3. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) захисник; 2) представник особи; 3) їхні близькі родичі. Про поняття захисника і представника особи див. коментар до ст. 397, а про поняття близьких родичів — коментар до ст. 115.

4. З об’єктивної сторони злочин може виразитись у формі: 1) знищення або 2) пошкодження майна зазначених вище осіб Про поняття знишення або пошкодження майна див. коментар до ст. 194.

Якщо умисне знищення чи пошкодження майна, що належить захисникові, представникові особи або їх близьким родичам, поєднане із втручанням у діяльність захисника чи представника особи з надання правової допомоги, або із застосуванням до них погрози або насильства чи посяганням на їх життя, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 399 і ст. ст. 397, 398 або 400.

Злочин вважається закінченим з моменту знищення або пошкодження зазначеного у ст. 399 майна.

5 Суб’єктом злочину, передбаченого ч 1 ст. 399, може бути >гудна особа, яка досягла 16-річного віку, а передбаченого ч. ч. 2 і ст. 399 — 14-річного віку.

6 Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Обов’язковою ознакою умислу винного є усвідомлення ним 1) факту належності знищуваного або пошкоджуваного майна захисникові, представникові особи або їхнім близьким родичам; 2) того, що таке знищення або пошкодження здійснюють-я у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги. Мотив злочину безпосередньо обумовлений такою діяльністю захисника чи представника особи — ним виступають помста за неї або ж залякування таких осіб.

Стосовно таких наслідків, як шкода в особливо великих розмірах, загибель людей, тяжкі тілесні ушкодження чи інші тяжкі наслідки, ставлення винної особи може характеризуватись як умисною, так і необережною формами вини. Про зміст такого ставлення та особливості кваліфікації вчиненого, які воно обумовлює, див. коментар до ст. 194.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; 21 спричинення ним шкоди в особливо великих розмірах (ч. 2 ст 399), а особливо кваліфікуючими — 3 (спричинення загибель людей; 4) завдання їм тяжких тілесних ушкоджень; 5) настання інших тяжких наслідків

Про поняття підпалу, вибуху, іншою затльнонебезпечного способу, а також загибелі людей див. коментар до ст. ст. 113 та 194, а про поняття тяжких тілесних ушкоджень — ст. 121 та коментар до неї.

Під шкодою в особливо великих розмірах слід розуміти матеріальну шкоду, зміст якої встановлюється у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи Критерії визначення такої шкоди аналогічні критеріям визначення майнової шкоди в нобливо великих розмірах у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст 194. Про них див. коментар до зазначеної статті.

Інші тяжкі наслідки є оціночною ознакою. За своїм змістом вона збігається з аналогічною ознакою у складі злочину, передбаченого ч- 2 ст. 194 (про її поняття див. коментар до цієї статті), за винятком того, що вона не охоплює завдання тяжких тілесних ушкоджень, які відповідно до ч 3 ст. 399 є самостійною кваліфікуючою ознакою розглядуваного злочину.