фізичного насильства (небезпечного для життя чи здоров’я особи або такого, що не є небезпечним для життя чи здоров’я особи), а також вчинення інших дій насильницького характеру (зокрема незаконного позбавлення волі, зґвалтування, насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом). Застосування такої погрози при вчиненні розглядуваного злочину охоплюється складом злочину, передбаченого ст. 386, і додаткової кваліфікації за іншими статтями Особливої частини КК не потребує.
Про поняття погрози знищення майна див. коментар до ст. 195. Така погроза повністю охоплюється ст. 386 і додаткової кваліфікації за ст. 195 не потребує. Погроза пошкодження майна свідка, потерпілого, експерта чи їх близьких родичів не є ознакою об’єктивної сторони цього злочину, а тому застосування її особою при перешкоджанні з’явленню свідка, потерпілого, експерта до зазначених вище органів чи примушуванні їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку не утворює складу злочину, передбаченого ст. 386.
Про поняття підкупу див. коментар, до ст. ст. 27, 157, 160, а про поняття відомостей, що ганьблять свідка, потерпілого, експерта чи їх близьких родичів, — коментар до ст. 154. Особливістю таких відомостей є те, що, на відміну від відомостей, погроза розголошення яких утворює ознаку вимагання, потерпілий не лише бажає зберегти їх у таємниці, а й вважає, що їх розголошення скомпрометує або принизить честь і гідність його чи близьких йому осіб.
Закінченим цей злочин вважається при вчинення його: у першій та другій формах — з моменту вчинення дій, які утворюють перешкоджання чи примушування, незалежно від того, чи вдалося винному фактично перешкодити потерпілому з’явитися до визначених уст. 386 органів або примусити відмовитись віддавання потрібних для нього показань чи висновку або дати завідомо неправдиві показання чи висновок; у третій формі — з моменту надання матеріальної винагороди або обіцянки її надати; у четвертій формі — з моменту висловлення відповідної погрози і сприйняття її потерпілим.
4. Суб’єкт злочину загальний. Вчинення його службовою особою з використанням службового становища потребує додаткової кваліфікації за статтями Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за відповідне службове зловживання (зокрема ст. ст. 364, 365, 423, 424). .
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони цього злочину є мета і мотив. У перших трьох формах цей злочин вчинюється з метою перешкодити з’явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України або- примусити їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку. При вчиненні злочину у четвертій формі винний діє з мотивів помсти зазначеним особам за раніше дані показання чи висновок.
Конституція України (ст. 89).
КПК(ст.ст. 101,102).
Рішення КС у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності)
Постанови Верховної Ради України “Про висновки Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України по
перевірці фактів порушення прав українських акціонерів відкритого акціонерного товариства” Миколаївцемент” № 441-ХІУвід 18 лютого 1999 р. (справа про доручення Генеральній прокуратурі України) № 8-рп 1200І від 14 червня 2001 р.