концентрації (збагачення) радіоактивних матеріалів; ядерні реакції, які призводять до переходу радіоактивної речовини в інший вид за складом елементів. Знищення радіоактивних матеріалів означає приведення до такого стану, коли вони не можуть бути використані за цільовим призначенням. Воно включає в себе хімічні перетворення, механічні ушкодження, фізичні зміни, у т.ч. і на ядерному рівні. Це, зокрема, пошкодження джерел іонізуючого випромінення, внаслідок чого припиняється направлений і контрольований потік електромагнітних чи корпускулярних часток; введення до радіоактивних речовин домішок, які перешкоджають збагаченню таких речовин, що є умовою їх подальшого застосування в промисловості, медицині, науці; зміни до ядерного палива, через які воно втрачає здатність підтримувати ядерну реакцію; приведення радіоактивних продуктів і відходів до стану, в якому унеможливлюється чи утруднюється їх утилізація. Розпилення радіоактивних матеріалів — це їх розподіл дрібними частками по багатьох місцях, що призводить до зниження їх ‘концентрації і втрати радіаційних властивостей. При цьому відбувається зменшення інтенсивності випромінювання до таких меж, коли такі матеріали не можуть бути зібрані та використані за призначенням. Розпилення може здійснюватися шляхом випуску радіоактивних газів в атмосферу, виливання рідких радіоактивних матеріалів — у водні об’єкти, розсипання порошку над поверхнею, а також через змішування радіоактивних матеріалів з комунальними чи виробничими відходами, додавання їх у сировину, з якої продукуються вироби тощо. Руйнування радіоактивних матеріалів — це також один із способів їх приведення до непридатного стану. Воно охоплює, насамперед, фізичні зміни — механічні пошкодження захисних оболонок джерел іонізуючого випромінювання, збірок ядерних тепловиділяючих елементів і т.п. Крім того, руйнуванням є зміни на ядерному рівні — перетворення одних матеріалів в інші шляхом опромінення, проведення ядерної реакції.
Відповідним дозволом є ліцензія на здійснення відповідної діяльності з радіоактивними матеріалами або ж разовий дозвіл на проведення операцій (дій) такими матеріалами в певному конкретному випадку. При цьому потрібно, щоб дозвіл було видано уповноваженим на те органом в межах його компетенції; дії вчинялися в межах строків, визначених у дозволі; виконувалися дії з дотриманням видів і розмірів радіоактивних матеріалів, визначених у дозволі; були дотримані вимоги щодо використовуваного устаткування, технології поводження з радіоактивними матеріалами тощо.
4. Суб’єкт злочину загальний.
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною виною. Суб’єктивне ставлення до наслідків, вказаних у ч, 2 ст. 265, може виражатися лише в необережності.
6. Кваліфікований вид злочину (ч. 2 ст. 265) утворюють зазначені вище дії, які спричинили: 1) загибель людей; 2) інші тяжкі наслідки..
Під загибеллю людей слід розуміти смерть хоча б однієї особи, До інших тяжких наслідків можуть бути віднесені заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам. Крім того, тяжкі наслідки можуть полягати у специфічній шкоді, яка викликана радіаційним забрудненням території чи певних об’єктів і полягає у неможливості їх використання, необхідністю великих матеріальних затрат на дезактивацію, відселення людей, завезення “чистих” продуктів харчування і т.п.
Закон України “Про використання ядерної енергії то радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995р
Закон України “Про поводження з радіоактивними відходами від ЗО червня
1995р.
Положення про дозвільну систему. Затверджене постановою КМ №575 від & жовтая 1992р.
Положення про осйовні засовуй організації перевезення радіоактивних матеріалів територією України. Затверджене постановою КМ № 1332 від 29 листопада 1997р.