Розділ 2. Поняття і види доказів.

2.1. Показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого

Свідком у кримінальній справі може бути будь-яка особа, якій відомі будь-які обставини справи, якщо вона не є зацікавленим у результатах справи учасником процесу: потерпілим, підозрюваним, обвинуваченим або підсудним.

Не підлягають допиту як свідки: захисник підозрюваного, обвинуваченого або підсудного про обставини, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків захисника; представники потерпілого, цивільного позивача та відповідача за такого ж роду обставинами.

Не можуть бути допитані як свідки також особи, які з причини своїх психічних або фізичних вад не здатні правильно сприймати обставини справи, а отже, давати про них достовірну інформацію.

Предметом показань свідка можуть бути будь-які фактичні обставини, що відносяться до даної справи, у тому числі обставини, що характеризують особистість обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого та взаємовідносини свідка (ч. 2 ст. 68 КПК України).

Особа, якій відомо будь – які обставини, має бути допитана як свідок і не може мати іншого процесуального стану, крім стану свідка [7, с.23]. Остання вимога знайшла своє відображення в законі. В силу п.2 ст.54 КПК України суддя не може брати участі в розгляді справи, якщо він брав участь у ній як свідок. Стаття 58 та 60 КПК України поширюють це правило на прокурора, слідчого та на особу, яка провадить дізнання.

Умовою доброякісності свідоцьких показань є також психічна повноцінність свідка. Нездатність особи в силу психічних вад правильно сприймати ті або інші явища та давати про них показання позбавляє її можливості бути свідком (п.2 ст.69 КПК України).

Закон не передбачає відповідальності потерпілого за відмову від давання показань. Краще дати можливість потерпілому відмовитися від давання показань, ніж примушувати його давати їх під «погрозою» притягнення до відповідальності.

При оцінці показань потерпілого як доказів слід враховувати як їх високу інформативність та значимість для встановлення істини, так і те, що потерпілий є одним з учасників процесу, який має та відстоює під час здійснення судочинства свої інтереси. При допиті потерпілого необхідно приділяти особливу увагу з’ясуванню:

деталей, які можуть бути зіставлені з іншими зібраними доказами;

конкретних дій кожного обвинуваченого;

власних дій потерпілого;

передуючих взаємостосунків з обвинуваченим;

причин протиріч між показаннями потерпілого з цих питань та показаннями, поясненнями, заявами інших осіб;

чи немає погроз на його адресу з боку обвинувачених або інших осіб.

Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення як обвинуваченого. Показання обвинуваченого є одним з видів доказів. У своїх показаннях обвинувачений повідомляє органам розслідування та про інші факти, які відносяться до справи. Слід мати на увазі, що обвинувачений, будучи особою, зацікавленою в результаті справи, нерідко удається до давання неправдивих показань, з тим щоб уникнути відповідальності [7, с.16].

Разом з тим, не слід і недооцінювати показання обвинуваченого. Він знає такі деталі вчиненого ним злочину, встановити які інколи іншими засобами немає можливості. Особливу увагу показань обвинуваченого становлять обмови. Обмова – явно неправдиве показання, спрямоване щодо невинної особи. Обмова явно невинної особи не є обставиною, яка обтяжує відповідальність, на відміну від УК Росії (п.2 ст.39).

Підозрюваним є особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину, або особа, до якої вжито запобіжний захід до пред’явлення обвинувачення.

Показання підозрюваного є як окремим видом доказів, так і засобом його захисту. Підозрюваний може визнати або не визнати висунуті проти нього підозри і давати свої показання. Його показання можуть містити фактичні дані про відомі йому обставини справи, а також посилання на докази, які спростовують виниклу підозру.

Підозрюваний має право давати показання з приводу обставин, які були підставою для його затримання або взяття під варту, а рівно з приводу інших відомих йому обставин у справі.

Слідчий зобов’язаний допитати підозрюваного негайно після затримання або обрання до нього запобіжного заходу. Проте якщо провести допит негайно неможливо, підозрюваний має бути допитаний не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Підозрюваний, як і обвинувачений. Може відмовитися від давання показань і за давання явно неправдивих показань відповідальності не несе [11, с.22].

Стаття 22 КПК України вказує на те, що в кримінальному процесі забороняється отримувати показання обвинуваченого і інших осіб, що приймають участь у справі шляхом насильства, погроз та інших незаконних дій. Оскільки підозрюваний зацікавлений у результатах справи, остільки до оцінки його показань слід ставитися з осторогою, ретельно їх зіставляти з іншими доказами і з усіма обставинами справи.

2.2. Висновок експерта

Висновок експерта є одним із видів доказів. Згідно ст.65 КПК України. Сутність експертизи полягає в дослідженні по завданню слідчого особою, що має спеціальні знання наданих йому матеріалів в цілях встановлення даних що мають значення для справи. Експертиза призначається у випадках, коли при здійсненні дізнання, досудового слідства чи при судовому провадженні необхідні спеціальні знання в науці, мистецтві чи ремеслі.

Експертиза – це виконуване експертом за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду дослідження з використанням спеціальних пізнань різних об’єктів, спрямоване на з’ясування обставин, які мають значення у справі [15, с.11].

Експерт – це незацікавлена в результаті справи особа, що володіє спеціальними знаннями і вміннями в певній галузі знань. Спрямоване на виявлення обставин. Що