Такі, що походять від осіб: показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновок експерта, протоколи слідчих і судових дій (протокол допиту, свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, протокол очної ставки, впізнання, протокол судового засідання), протоколи з відповідними додатками складеними уповноваженими органами за результатами оперативно – розшукових заходів.

Сучасні джерела доказової інформації можна розглядати в двох аспектах:

В зв’язку із змінами станом на 28 серпня 2001р. в КПК України затвердженого законом Української РСР 28 грудня 1960 р. зокрема змін, що стосуються розширення видів джерел доказової інформації, а саме протоколів з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно – розшукових заходів (ч.2 ст.65 КПК України).

в зв’язку з науково – технічним прогресом, який обумовлює розширення кола речових джерел доказової інформації і різних видів експертних досліджень [13, с.60]. Розвиток науки і техніки, в цілому і вдосконалення науково – технічних методів і засобів дослідження джерел доказової інформації, зокрема, дозволяє нерідко виявляти нові, раніше не доступні сприйняттю, доказуючи властивості (тобто нові властивості об’єкта, що є новими джерелами доказової інформації даного об’єкту ) тих чи інших об’єктів більш широко розкрити їх інформаційний зміст і потенційні можливості в доказуванні, дає можливість розширити коло питань, що розв’язують експерти і глибину їх дослідження, а тим самим посилити доказуючи цінність отриманих результатів [13, с.67].

Зусиллями науковців розроблена методика ідентифікації особи за формою, протяжністю та локалізацією відбитків шкірних складок губ. Активно розробляється проблема підвищення інформативності досліджень мікрокількостей губної помади.

Розроблена методика ідентифікації особи за такою ознакою, як взаємо розташування пор на пальцях рук, що розширює доказові можливості слідів пальців рук. Зусиллями науковців – криміналістів розроблено оптичний пристрій, який забезпечує за допомогою призми повного внутрішнього відображення та спеціального освітлювального ліхтарика віднайдення латентних слідів рук (а також і ніг) на різних глянцевих поверхнях.

Значні можливості для підвищення ефективності використання дактилоскопії в доказуванні дає лазерна флюорографія.

Нові можливості в доказуванні може дати комплексне дослідження волосся людини.

Дослідження показали в різних країнах, показали, що волосся збирає та накопичує мікроелементи, які містяться в організмі, у кількостях, значно більших, ніж концентрація їх у крові.

Заперечуючи проти використання одорологічного методу в доказуванні у кримінальних справах, декотрі науковці стверджують, що індивідуальність та стабільність запаху людини ще не доведені, а на підтвердження цієї тези наводять приклад, коли собака – шукач плутала зразки запаху ідентичних близнюків. Однак даний приклад лише підтверджує, що стабільність запаху людини обумовлюється стабільністю його генетичних даних [10, с.34].

Схожість запахових характеристик ідентичних близнюків не спростовує висновок про індивідуальність запаху людини, рівно як і схожість їх зовнішнього вигляду не спростовує висновку про те, що всі люди мають індивідуальну зовнішність. Особливості ідентичних близнюків – виняток із правила, а не його спростування. Запах людини, зазначають П.Д.Біленчук, А.С.Золотар та Є.Г.Коваленко, «є її хімічним підписом, він глибоко індивідуальний». Без сумніву й те, що за останні роки одорологічний метод значно вдосконалено: з’ясовані причини помилок, що були раніше; вдосконалено спосіб вилучення, консервування, збереження та концентрування зразків запаху та запахів – слідів; запропоновано попереднє випробовування рівня чутливості біодетектора; введено еталонні зразки; до методики дослідження включено повторення вибірки за попередньої зміни первісного розташування об’єктів у вбір кованому ряді, а також зміна вихідного запаху та застосування біодетекторів –дублерів.

Проблема полягає, видимо, не втому, як будуть оформлені хід та результати одорологічного дослідження за допомогою біодетектора (дана проблема легко вирішується), а в надійності використовуваних методів аналізу запахів – слідів, достовірності отримуваних при цьому висновків.

Визначаючи достовірність результатів дослідження можна лише тоді, коли є реальна можливість повністю контролювати сам процес дослідження, крок за кроком перевіряти кожну з його стадій [8, с.17].

Однак одорологічне дослідження, як і раніше, як зазначає М.В.Салтевський, подібне до дії «чорного ящика» - маємо результат, але не знаємо механізму його отримання.

Для кримінально – процесуального доказування дуже важливо, зазначає М.О.Селіванов, «щоб особа, яка призначила експертизу, а також якість треті особи мали змогу уявно пройти той шлях, який пройшов дослідник, та сприйняти ознаки, які він сприйняв та відобразив у своєму висновку». Висновок експерта обов’язкового має допускати внутрішню критику – критичний аналіз методології дослідження.

Єдина причина, через яку сьогодні утруднене використання запахових слідів як речових доказів, - це недостатній розвиток науково обґрунтованих та апробованих інструментальних методик ідентифікації запахових слідів, які забезпечують можливість контролю та фіксації ходу досліджень, практичну перевіряємість достовірності висновків. Відомо, що будь – якому пізнанні або дослідженні результат буде вірним, істинним, якщо істинним є сам процес дослідження або пізнання. Саме тому він повинен бути перевіряємим та контрольованим. А якщо залишаються сумніви, то вони повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Зрозуміло, що вибірка за допомогою собаки – шукача не відповідає вимогам, а її результати залишають багато сумніві. Тому такий метод аналізу запахових слідів неприйнятний для кримінально – процесуального доказування. Тим не менше встановлення групової приналежності запахових слідів за допомогою інструментальних методів – це реальність.

У цьому відношенні