Положення про охорону континентального шельфу СРСР. Затверджене постановою Ради Мін істрів СРСР № 24 від 11 січня 1974р.

Порядок укладення контрактів на користування надрами за участю іноземних юридичних осіб і громадян. Затверджений постановою КМ№ 948 від 27 листопада 1995р.

Знищення або пошкодження лісових масивів

1. Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо насалених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом —

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Суспільна небезпека злочину полягає у посяганні на лісовий фонд України та його корисні властивості, у порушенні тих функцій, які покликані виконувати ліси.

2. Основний безпосередній об’єкт злочину — це встановлений порядок охорони і відтворення лісу як важливого екологічного й економічного багатства, інтереси громадської безпеки. Додатковим

факультативним об’єктом знищення або пошкодження лісових масивів можуть бути життя і здоров’я особи, власність, інші блага.

3. Предмет злочину — лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інші такі насадження.

Під лісовими масивами розуміються більш-менш значні за площею ділянки землі, які належать до земель лісового фонду і щільно покриті лісовою рослинністю — деревами і чагарниками. Зелені насадження навколо населених пунктів — це ліси, розташовані за міською (селищною) межею навколо населених пунктів або поблизу них, які виконують важливі захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі функції і є місцем відпочинку населення. Під іншими зеленими насадженнями розуміються такі насадження, зокрема у вигляді захисних смут вздовж залізниць, автомобільних доріг, каналів, інших водних об’єктів, гідротехнічних споруд, полезахисних лісових смуг тощо.

Предметом злочину, передбаченого ст. 245, не визнаються зелені насадження міст та інших населених пунктів за умови, що вони не віднесені до категорії лісів (міські парки, парки культури і відпочинку, ботанічні сади, сади житлових районів, сквери, бульвари, насадження на територіях шкіл, дитячих закладів, спортивних споруд, промислових підприємств тощо, вздовж вулиць, ліній електропередач високої напруги тощо). Знищення або пошкодження зазначених зелених насаджень за наявності підстав слід кваліфікувати як відповідний злочин проти власності.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у знищенні або пошкодженні насаджень, які є предметом даного посягання, певним способом — вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом. У ст. 245 поняття знищення і пошкодження використовуються для позначення одночасно і суспільне небезпечного діяння, і шкідливих наслідків.

Знищення лісового масиву означає повну втрату ним свого екологічного, господарського та культурно-естетичного значення. За таких обставин лісовий масив перестає бути об’єктом природи. Під пошкодженням лісового масиву слід розуміти заподіяння йому такої шкоди, яка значно погіршує його якість, зменшує його цінність (припиняється ріст дерев і чагарників, вони засихають, трухлявіють або хворіють, ліс стає непридатним для проживання в ньому диких тварин тощо).

Злочин визнається закінченим з моменту, коли настали вказані суспільне небезпечні наслідки.

Знищення або пошкодження лісових насаджень вогнем охоплює: 1) підпал — свідоме спричинення пожежі шляхом застосування джерел вогню до лісу, якщо при цьому існувала загроза життю або здоров’ю людей чи заподіяння значних матеріальних збитків; 2) необережне поводження з вогнем, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки у лісах (розведення багаття у невстановлених місцях, заправка в лісах транспортних засобів пальним тощо).

Інший загальнонебезпечний спосіб — це такий спосіб знищення або пошкодження лісових насаджень, який за силою свого руйнуючого впливу на флору та негативними для неї наслідками можна прирівняти до пожежі (наприклад, вибух, затоплення, обвал).

Знищення або пошкодження лісових масивів у інший, ніж зазначені, спосіб, утворює склад відповідного адміністративного проступку (ст. ст. 65, 65-1, 66, 72 КАП).

При відмежуванні злочину, передбаченого ст. 245 (у разі знищення або пошкодження лісу вогнем), від знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі (ч. 2 ст. 77 КАЛ), слід виходити з того, що суспільна небезпека розглядуваного злочину визначається не тільки способом, а й кількісними, якісними і вартісними параметрами шкоди, заподіяної лісовим ресурсам.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формою вини. Психічне ставлення до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 245) як правило є необережним. Якщо винна особа передбачає і бажає або свідомо допускає настання наслідків у виді позбавлення життя іншої людини або тяжких тілесних ушкоджень, її дії треба додатково кваліфікувати за ст. ст. 115 або 121.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 245) є спричинення загибелі людей, масової загибелі тварин або інших тяжких наслідків. Про ці поняття див. коментар до ст. 236 і ст. 242.

ЛК (ст. ст. 1,3-4, 7-9, 18-22,36-41, 81-86, 98).

Закон України “Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993р.

Провила пожежної безпеки України. Затверджені наказом МВС № 400 від 22 червня 1995р.

Постанова ПВС від 2 липня 1976 р. № 4 “Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки” (в редакції № 3 від 3 березня 2000 р.).