усі товари, крім визначених нормативними актами (товари народних промислів та авторські роботи, товари, виготовлені на індивідуальне замовлення, товари в роздрібній торгівлі, які реалізуються безпосередньо покупцеві шляхом вимірювання, тощо).
Предметом коментованого злочину визнається також попереджувальне маркування, яке має право проставляти поряд із знаком для товарів чи послуг власник свідоцтва і яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні.
3. З об’єктивної сторони злочин полягає у незаконному використанні чужого знака для товарів чи послуг, фірмового найменування або маркування товару, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах.
Під використанням, знака для товарів чи послуг, фірмового найменування слід розуміти їх застосування на товарах і при наданні послуг, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов’язаній із введенням товарів і послуг в господарський обіг.
Незаконним є таке використання чужого знака для товару чи послуги, яке здійснюється без дозволу на те власника свідоцтва на товарний знак. Власник має право дати будь-якій особі дозвіл на використання знака, зокрема, на підставі ліцензійного договору, який повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не може бути нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцгва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.
Незаконність використання знака потрібно вбачати і в тому разі, коли особа, здійснюючи посередницьку діяльність, без укладення договору з виробником товарів або особою, що надає послуги, використовує знак зазначених осіб поряд із своїм знаком.
Використання фірмового найменування є незаконним і тоді, коли воно здійснюється без дозволу уповноваженої особи, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта, який має пріоритет на використання цього найменування.
Використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визнається незаконним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта.
Закон забороняє використовувати в найменуванні підприємницької юридичної особи найменувань, тотожних найменуванню іншого суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи або об’єднання громадян, внесених до відповідних реєстрів. Якщо використання найменування юридичної особи — суб’єкта підприємництва здійснюється з порушенням цих вимог, є підстави вважати вчинене незаконним використанням фірмового найменування і кваліфікувати його за ст. 229.
Випадки використання схожих фірмових найменувань, у т.ч. ситуації, коли назва юридичних осіб збігається, а організаційно-пра-вова форма — ні, диспозицією ст. 229 не охоплюються.
Незаконне використання маркування товару має місце тоді, коли особа доводить інформацію про товари з порушенням вимог законодавства про маркування.
Злочин вважається закінченим з моменту отримання доходу у великих розмірах. Про поняття доходу диз. коментар до ст. 202 Доходом у великих розмірах вважається дохід, який у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 229). Незаконне використання фірмового найменування, знака для товарів чи послуг або маркування товарів, яке не
було пов’язане з отриманням доходу у великих розмірах, тягне адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 164-3 КАП).
Такі прояви недобросовісної конкуренції, як неправомірне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення товару, а також імітація, копіювання чи пряме відтворення товару іншого підприємця, диспозицією ст. 229 не охоплюються і тягнуть адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 164-3 КАП).
4. Суб’єкт злочину загальний.
5. Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Вчинення таких дій за необережністю визнається адміністративним проступком (ч. 1 ст. 164-3 КАП).
Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 вересня 1883 р. Україна приєдналась до Конвенції25 грудня 1991 р.
Договір про закони щодо товарних знаків від 27жовтня 1994 р. Ратифікований Україною 13 жовтня 1995р.
ЦК (ст. ст. 23, 271.
Закон України “Про підприємництво” від 7лютого 1991 р, (ст. ст. 2,8)
Закон України уПро підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. (ст. ст. 6, 7, 9).
Закон України Про господарські товариства’ від 19 вересня 1991 р. (ст. ст. 2, 6)
Закон України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг від 15 грудня
Закон України ‘Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами від 19 грудня 1995р. (ст. 11).
Закон України “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996р. (ст. 12).
Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня 1996р.
Закон України ‘^Пробанки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. (ст. 15).
Закон України ‘ Про захист економічної конкуренції’ від 11 січня 2001 р.
Положення про Єдиний Державний реєстр підприємств та організацій України. Затверджене постановою КМ № 118 від 22 січня 1996 р.
Постанова КМ “Про впровадження штрихового кодування товарів” № 574 від 29 травня 1996 р.
Інструкція про розгляд та реєстрацію договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг та ліцензійного договору на використання знака для товарів і послуг. Затверджена наказом Держпатенту України від 6 червня 1995 р.
Положення про штрихове кодування товарів. Затверджене наказом МЗЕЗторгу № 530 від 27 серпня 1996р.
Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. Затверджене наказом МОН № 347 від 25липня 2000 р.
Положення про фірму. Затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 22 червня 1927р.