Реферат на тему:

Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма. Фіктивне банкрутство

1. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма —

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно,—

караються штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років.

1. Об’єкт злочину — встановлений порядок виготовлення, збуту та використання державного пробірного клейма.

2. Предметом злочину є державне пробірне клеймо - знак встановленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів. Опис державного пробірного клейма та його форма затверджуються МФ. Державне пробірне клеймо може бути виготовлене лише на його замовлення.

Законодавство України встановлює вимогу щодо обов’язкового клеймування ювелірних та побутових виробів, виготовлених з дорогоцінних металів суб’єктами підприємницької діяльності в Україні. Таке клеймування провадиться в органах, які здійснюють державний пробірний контроль або в акредитованій у встановленому порядку Держстандартом України лабораторії певного суб’єкта підприємницької діяльності, який має право на клеймування виробів власного виробництва державним пробірним клеймом. Перелік таких суб’єктів підприємницької діяльності визначається КМ.

Так само за умови наступного обов’язкового клеймування здійснюється ввезення в Україну ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів суб’єктами підприємницької діяльності.

Законом визначені також і ті предмети з дорогоцінних металів, які не підлягають обов’язковому клеймуванню. Це, зокрема: напівфабрикати і зливки з дорогоцінних металів; вироби з дорогоцінних металів, які мають історичну або археологічну цінність, а також ордени, медалі і монети; дрібна насічка (інкрустація) золотом і сріблом на зброї, предметах побуту, релігійного культу тощо; сухозлітка жовта і сухозлітка срібна; прилади, лабораторний посуд та інші вироби, що виготовляються з дорогоцінних металів і призначені для наукових, виробничих, медичних та інших потреб.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у незаконному: 1) виготовленні; 2) збуті; 3) використанні державного пробірного клейма.

Виготовлення державного пробірного клейма є незаконним, якщо воно здійснюється не на замовлення МФ. За цієї умови злочинним буде виготовлення відповідного клейма як на підприємстві, де здійснюється законне виготовлення державних пробірних клейм, так і у будь-якому іншому місці. Під виготовленням розуміється як вироблення нового предмета, відбиток якого на металевому виробі відтворює відбиток державного пробірного клейма, так і перероблення (ремонт) державного пробірного клейма, яке вилучене з обігу і підлягає знищенню.

Незаконним збутом вважається будь-яке відчуження або передача для тимчасового використання незаконно виготовленого клейма, а так само відчуження або передача для тимчасового використання державного пробірного клейма стороннім особам.

Незаконне використання державного пробірного клейма — це здійснення клеймування незаконно виготовленим клеймом чи незаконно одержаним державним пробірним клеймом. Клеймуванням є пробірно-технологічна операція нанесення відбитка державного пробірного клейма на ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів. Незаконним використанням державного пробірного клейма є також клеймування працівниками органів державного пробірного контролю тих чи інших виробів з порушенням встановленого порядку здійснення державного експертно-пробірного контролю, частиною якого є клеймування. У.випадках вчинення таких дій службовою особою вчинене, за наявності підстав, утворює сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 217 і 364.

Злочин, передбачений ст. 217, є закінченим з моменту завершення відповідно виготовлення, збуту або використання державного пробірного клейма.

3. Суб’єкт злочину загальний.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

5. Кваліфікуючою обставиною для даного злочину (ч. 2 ст. 217) є вчинення його повторно. Про поняття повторності див. ст, 32 і коментар до неї.

Закон України “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними від 18листопада 1997р. (ст. ст. і, 13,15,16).

Інструкція про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів. Затверджена наказом МФ № 244 від 20 жовтня 1999 р.

Фіктивне банкрутство

Завідомо неправдива офіційна заява громадянина — засновника або власника суб’єкта господарської діяльності, а також службової особи суб’єкта господарської діяльності, а так само громадянина — суб’єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі,—

караються штрафом від семисот п’ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Примітка, У статтях 218-223 цього Кодексу матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. За своїм характером дії, передбачені ст. 218, є особливою формою обману, внаслідок якого може бути заподіяна майнова шкода багатьом суб’єктам.

Об’єктом цього злочину та злочинів, передбачених ст. ст. 219— 221, є встановлений законодавством порядок здійснення господарської діяльності у частині забезпечення інтересів громадян, юридичних осіб та держави від ризиків, пов’язаних з неплатоспроможністю (стійкою фінансовою неспроможністю) суб’єктів господарської діяльності, яка юридично фіксується під час розгляду спраа про банкрутство такого суб’єкта.

Злочин, передбачений ст. 2 і 8, як і злочини, передбачені ст. ст. 219-221, пов’язані з існуванням у праві України інституту банкрутства.

Банкрутство — це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

У ринковому суспільстві банкрутство є звичайним явищем і може бути наслідком як прорахунків у господарській (зокрема підприємницькій) діяльності, так і об’єктивних причин — несприятливої економічної ситуації, випадкового збігу обставин, нераціональної економічної політики держави тощо. Тому сам по собі факт банкрутства свідчить лише про невдачу у господарській діяльності і не