Правова система України

План лекції:

Література:

1. Голяк Л.В., Мацко А.С., Тюріна О.В. Порівняльне правознавство: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2004. – 200 с.

2. Дмитрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство: Навчальний посібник. – К.: Юстиніан, 2003. – 184 с.

3. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник // Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В.П., Тихомиров О.Д. / За ред. В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.

4. Савчин М.В. Порівняльне правознавство. Загальна частина: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 288 с.

5. Порівняльне правознавство: Підручник // Ткаченко В.Д., Погребняк С.П., Лук’янов Д.В. / За ред. В.Д.Ткаченка. – Харків: Право, 2003. – 274 с.

6. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи. Основи порівняльного правознавства: Європейські традиції. – Харків: Одіссей, 2006. – 624 с.

7. Опришко В. Питання трансформації Європейського права в законодавство України // Право України. – 2001. – № 2. – С. 28-29.

8. Шаповал В. Становлення конституціоналізму в Україні: проблеми теорії // Право України. – 1998. – № 5.

Основні поняття та ключові слова: правова система, система права, джерела права.

1. Поняття та особливості правової системи України

На думку О.Харитонова та Є.Харитонової, українське право відноситься до східноєвропейської традиції права, яку вони виводять із соціалістичного права. Сьогодні ще спостерігаються впливи стереотипів, характерних для соціалістичного права, на розвиток правової системи України. Тому типізація українського права повинна розглядатися крізь призму "соціалістичної спадщини", яка проявляється у такому:

1. Переважання публічних елементів у системі права. О. Харитонов та Є. Харитонова вважають, що прийняття разом цивільного і господарського кодексів (в останньому багато публічно-правових елементів) значно знижує рівень "пасіонарності" ЦК України (набув чинності 01.01.2004).

2. Вплив ідеологій державності та православ'я як факторів консолідації української нації із здобуттям Україною незалежності. Конституція України відображає авторитарну традицію поряд із закріпленням принципів правової держави, поділу влад, демократії та верховенства права. На офіційному рівні спостерігалися неодноразові спроби "сприяння" консолідації розрізнених напрямків православної церкви, а на певному етапі — підтримки утворення власної автокефальної церкви (створення патріархату).

3. Догматичне праворозуміння, у панівній доктрині обмежувальне тлумачиться система джерел права власне як сукупність нормативно-правових актів. Сьогодні спостерігаються спорадичні спроби визнання судової практики (прецеденту) як джерела права, однак із прийняттям нового ЦК України, такі погляди змінюються.

4. Орієнтація юридичної громадськості на державну політику; основні напрямки доктринальних досліджень зумовлені міркуваннями політичної доцільності, державної політики.

5. Високий рівень централізації виконавчої влади, концентрація влади в Адміністрації Президента (хоча в останній час Обґрунтовують ідею підвищення ролі Ради національної безпеки і оброни), низькі темпи формування спеціалізованих судів (наприклад адміністративних судів), неналежний рівень гарантій незалежності судової влади, збереження значної ролі прокуратури у правоохоронній системі, розгалужений поліцейський апарат.

6. Проблеми у забезпеченні незалежності судової влади; діяльність юристів часто підпорядковується політичній доцільності, а самоорганізація юридичного співтовариства слабка, доказом чого, зокрема, є виведення Вищої ради юстиції із системи органів суддівського самоврядування.

На характер правової системи України впливає те, що територія України протягом тривалого часу (близько350 років) входила до складу Росії. Це зумовило своєрідність українського права та вплинуло на його еволюцію. Зокрема, узбецький компаративіст А.Саїдов виділяє такі основні риси російського права:

1) нерозвиненість правових традицій у російського населення, що часто переходить у правовий нігілізм, у заперечення самої необхідності та цінності права; 2) ідеологізація правових норм, підпорядкування прав ідеології. У СРСР система джерел була власне доктринальною, оскільки фактичним основним джерелом права було марксистсько-ленінське вчення (вірніше, вульгаризований марксизм у працях Леніна і Сталіна); 3) колективізм суспільних форм життя, соборність, перевага ролі громади у житті людей, слабкі прояви індивідуалізму, ідея суб'єктивних прав знаходиться у зародковому стані і є поширеною переважно у середовищі інтелігенції, соціальної еліти.

Ці фактори необхідно мати на увазі, оскільки правова система України сьогодні перебуває у перехідному стані

На початку 1990-х рр. характерним було прийняття значної кількості нормативних актів, призначених регулювати цивільні відносини, зокрема, становище учасників підприємницької діяльності, торговельний обіг, господарську діяльність, речові права тощо. У цих правових актах спостерігалася тенденція повернення до гуманістичних правових цінностей: правового забезпечення суверенітету особи, встановленні гарантій її прав, зрівняння правового становища особи і держави, забезпечення можливості розпоряджатися своїми правами, крім випадків, прямо вказаних у законі, тощо. Відбувається часткова рецепція традиції права приватної власності, розширення кола речових прав, розширення прав учасників договірних відносин, збільшення можливостей прояву ними ініціативи, вільного розсуду при укладенні договорів, у тому числі пов'язаних з виробництвом товарів та їхньою реалізацією тощо. Одночасне прийняття цивільного і господарського кодексів вітчизняна юридична громадськість сприйняла неоднозначне, оскільки в останньому проявляються багато публічно-правових елементів.

Формально у сфері приватного права в Україні встановилася дуалістична система джерел права, що пов'язано із прийняттям на початку 2003 р. Цивільного та Торгового кодексів. На стиль вітчизняної кодифікації у сфері приватного права вплинуло те, що під поняттям "цивільне право" розуміють більш широку сферу правовідносин, ніж це прийнято у країнах континентальної Європи. Зокрема, це проявилося у структурі ЦК України, який складається з шести книг, а норми сімейного права виділені окремо у Сімейний кодекс.

З точки зору "господарників" (Г.Знаменський та В.Мамутов) господарський кодекс виконує аналогічні функції торгового кодексу, які діють у багатьох країнах з ринковою економікою; Цивілісти