правотворчості, схвалений парламентом та промульгований главою держави, так і в матеріальному — як визначена Конституцією сфера законодавчого регулювання. В останньому випадку спостерігається поширення поняття "закон" також і на акти делегованого законодавства, оскільки вони на практиці функціонують у правовому режимі, подібному до закону.
Європейська доктрина передбачає формальне закріплення верховенства закону у системі джерел права і наявність системи політико-правових гарантій верховенства закону (поділ влад, незалежність суду, конституційний контроль), а також і ряду неправових умов (певний рівень матеріального благополуччя та інформованості членів суспільства, цивілізований характер відносин між класами та соціальними групами).
Верховенство закону нерозривно пов'язано із його легітимністю. У радянській теорії права проблема легітимності на протязі багатьох років замовчувалася в зв'язку із її невідповідністю теорії класової боротьби. Верховенство закону реальне лише при неясності і формально-юридичного і сутнісного критерію легітимності. Критерієм легітимності закону виступає конституція, тобто його конституційність, яка базується на засадах справедливості. У ході судового конституційного контролю здійснюється перевірка законів на предмет їх легітимності, сумісності норм закону з принципами і нормами Конституції.
Таким чином, принцип верховенства закону діє обмежено, оскільки спостерігається тенденція до обмеження повноважень парламенту на користь виконавчих органів влади. Згідно з Конституцією України законодавча сфера повноважень парламенту обмежена (ст. 92): а) визначенням виключного переліку питань, по яких Верховна Рада вправі ухвалювати закони; б) визначенням кола питань, з яких Верховна Рада приймає "основи", "засади", тобто фактично так звані "закони-рамки". На такі аспекти дії принципу верховенства закону мало звертається уваги у вітчизняній літературі, хоча це значною мірою визначає порядок делегування Верховною Радою законодавчих функцій Кабінету Міністрів.
Обмеженість дії принципу верховенства закону також обумовлено його взаємодією із нормами міжнародного права. Конституційна формула про дію міжнародних договорів, належним чином ратифікованих парламентом, як невід'ємної частини національного законодавства, фактично, означає пріоритет міжнародних договорів по відношенню до законів України. Згідно з принципом добросовісного виконання положень міжнародних договорів Україна зобов'язані насамперед забезпечити їх виконання. Про це свідчать положення багатьох законів про те, що у випадку суперечності норми закону і міжнародного договору застосовуються положення останнього. З іншого боку, положення міжнародних договорів при їх ратифікації підлягають судовому конституційному контролю на предмет відповідності Конституції України.
Серед джерел права в останній час все більше зростає роль висновків та рішень Конституційного Суду України. Здійснюючи офіційне тлумачення Конституції і законів України, цей орган влади забезпечує чітке розуміння їх положень згідно з принципом верховенства права. Дуже важливу роль також відіграє здійснення Конституційним Судом перевірки актів глави держави, парламенту, уряду та Верховної Ради Автономної Республіки Крим на предмет їх відповідності Конституції України. Таким чином в України забезпечується легітимність нормативно-правових актів у цілому.
Передбачається посилення ролі практики судів загальної юрисдикції як джерела права, оскільки новий Цивільний кодекс зобов'язує їх застосовувати звичаї ділового обороту, загальні принципи у випадку виявлення прогалин у праві. Згідно з законодавством про судоустрій та процесуальним законодавством рішення Верховного Суду та керівні роз'яснення його Пленуму являються обов'язковими для застосування нижчестоящими судами. Тому справедливо деякі автори зазначають, що законодавство України заклало правові основи для зародження прецедентного права судів. У кінці кінців такі обставини випливають із конституційного положення про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі (ч. 2 ст. 124).
Стосовно правового звичаю нове законодавство, насамперед новий Цивільний кодекс, відкриває можливість застосування звичаю при розгляді судами справ. Таким чином суб'єкти права, вступаючи у правовідносини, повинні будуть рахуватися із одноманітним та постійним застосуванням правил, які склалися спонтанно у ході їх юридичної діяльності.
В умовах перехідного суспільства, перехідного стану вітчизняної правової системи проблематика системи джерел права України потребує свого переосмислення у сторону звільнення від догматичних положень, які були притаманні радянській правовій науці. Тому структуру джерел права України необхідно розглядати через призму забезпечення гідних умов життя індивіда, забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
3. Україна і Європа: шляхи та тенденції зближення з європейським правом
Україна тепер міцно пов'язана нормами та іншими правовими засобами міжнародного права і міждержавних об'єднань. Вона є рівноправним членом 50 міжнародних організацій, зокрема різних впливових європейських організацій, увійшла до Ради Європи. Понад 50 документів Ради Європи (конвенцій, угод і протоколів до деяких конвенцій і угод) підписано Україною. Нині Україна бере участь у формуванні міжнародно-правових засад європейської правової системи – розробці стандартів ОБСЄ, конвенцій Ради Європи, резолюцій Парламентської Асамблеї та рекомендацій Комітету міністрів цієї організації, що мають за мету досягти відповідності правових систем держав – членів цієї організації.
Першою з республік колишнього СРСР Україна підписала міжнародний договір – угоду про партнерство з Європейським Союзом (ЄС) із державами — членами ЄС (16.06.1994 року), що передбачає політичний діалог і співробітництво в сферах торгівлі, інвестицій, економіки, культури і фінансів, а також створення відповідних об'єднань, здатних гарантувати втілення в життя положень даних угод. Європейський Союз, асоційованого членства в якому прагне бути Україна, є інтеграційним об'єднанням, наддержавною (наднаціональною, квазідержавною) правовою системою, що заснована на принципах свободи, демократії та повазі фундаментальних прав і свобод людини, верховенства права.
Україна докладає зусиль для забезпечення того, щоб привести національне законодавство у відповідність до законодавства ЄС, тобто виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і ЄС (набрала чинності 1.03.1998 р.). Кабінетом Міністрів України у 1999 р. схвалена «Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», що розроблена на основі «Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу»,