5. Насильницький грабіж утворює кваліфікований склад злочи ну |ч. 2 ст. 186) і може бути двох видів: 1) грабіж, поєднаний з наси льством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого; 2 грабіж, поєднаний з погрозою застосування такого насильства.

Під насильством, що не е небезпечним для життя чи здоров’ї потерпілого, слід розуміти заподіяння легкого тілесного ушкоджен ня, що не призвело до короткочасного розладу здоров’я або коро ткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насиль ницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне по збавлення волі за умови, що вони не були небезпечними для житп чи здоров’я в момент заподіяння). Такі насильницькі дії, вчинені р процесі грабежу, повністю охоплюються ч. 2 ст. 186 і додатково кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Застосування до особи (власника майна, особи, у володінні чі під охороною якої воно перебуває, інших осіб) без її згоди нарко тичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовш (газів) з метою заволодіння чужим” майном належить розглядати яі насильство, і якщо воно не було небезпечним для її життя або здо ров’я, кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 186.

Погроза застосування насильства, яке не є небезпечним длі життя чи здоров’я потерпілого, є психічним насильством, яке по лягає у залякуванні потерпілого негайним застосуванням до ньогс такого фізичного насильства. Висловлюючи погрозу, грабіжник мо же конкретизувати зміст фізичного насильства (нанесення ударів побоїв, обмеження чи позбавлення волі тощо), а може і не робиті цього. Оскільки характер погрози має суттєве значення для квалі фікації дій винного, з’ясування його у таких випадках є обов’язко вим. Встановлюючи зміст погрози, слід враховувати всю сукупністі об’єктивних і суб’єктивних обставин справи (час, місце, обстановк1 вчинення посягання, кількість осіб, які посягають, і потерпілих предмет, яким погрожував винний, суб’єктивне сприйняття погро зи потерпілим тощо). Якщо зміст неконкретизованої погрози вста новлено не було І при цьому не доведено, що винний погрожуваї застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я по терпілого, вчинене слід розглядати як грабіж.

Насильницький грабіж необхідно відмежовувати від розбою. Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини, є: а) спосіб посягання (грабіж — це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно); б) характер фізичного і психічного насильства (при грабежі для досягнення своєї мети зимний застосовує насильство, що не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або погрозу такого насильства, при розбої — насильство, небезпечне для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством); в) момент закінчення (грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися дим, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном).

Іншими кваліфікуючими грабіж ознаками є вчинення його повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих та особливо великих розмірах, організованою групою, а також поєднання грабежу з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище та завдання значної шкоди потерпілому.

Про поняття таких кваліфікуючих грабіж ознак, як вчинення його повторно, у великих чи в особливо великих розмірах, завдання ним значної шкоди потерпілому, а також поєднання його з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, — див. примітку до ст. 185 та коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб або організованою групою — коментар до ст, 28.

Постанова ПВС № 12 від 25 грудня 1992 р. “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” (п, п. 5, 9, 11, 13).