Заподіяння в процесі вимагання легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкостітілесного ушкодження, позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, нанесення побоїв, що мало характер мордування, охоплюється ч. З ст. 189 і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребує.

Як поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження вимагання слід визнавати тоді, коли в процесі його вчинення потерпілому або його близьким заподіяно тілесне ушкодження, яке належить до категорії тяжких. Про поняття тяжкого тілесного ушко дження див. коментар до ст. 121.

Умисне заподіяння при вимаганні тяжкого тілесного ушкоджен ня, що не призвело до смерті потерпілого, не потребує додаткове: кваліфікації за ч. ч.І чи 2 ст. 121, оскільки повністю охоплюєтьс ч. 4 ст, 189. Якщо в процесі вимагання потерпілому або його близі ким родичам було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження внаслідок якого настала смерть кого-небудь із цих осіб, або кого-н^ будь було умисно вбито, дії винної особи треба кваліфікувати за о купністю злочинів — за ч. ч. З чи 4 ст. 189 (за ознакою насильств небезпечного для життя, або заподіяння тяжких тілесних ушкоджен: і ч. З ст. 121 або відповідною частиною (пунктом ч. 2) ст. 115.

Вбивство через необережність при вимаганні потребує сам стійної кваліфікації за ст. 119.

Про поняття таких кваліфікуючих вимагання ознак, як вчикек ня його повторно, завдання ним значної шкоди потерпілому а’5! майнової шкоди у великих чи особливо великих розмірах, див. комі>и-тар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а таких ознак, як вчинення вимагання за попередньою змовою групою осіс чи організованою групою, — коментар до ст. 28. При цьому слид мати на увазі, що значною шкодою, а також майновою шкодою у великих і особливо великих розмірах є як шкода, заподіяна потерпілому у зв’язку з передачею ним майна вимагачу, так і шкода, заподіяна потерпілому чи його близьким родичам пошкодженням або знищенням майна. Про поняття службової особи, вчинення вимагання якою з використанням свого службового становища також утворює кваліфікуючий склад цього злочину, див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

Оскільки вимагання є закінченим з моменту пред’явлення майнової вимоги, такі кваліфікуючі ознаки, як пошкодження чи знищення майна, завдання майнової шкоди у великому чи особливо великому розмірах, завдання значної шкоди потерпілому, а також заподіяння тяжкого тілесного ушкодження мають місце лише у випадку реального настання вказаних в законі наслідків. У зв’язку з цим не можуть розглядатися як замах на злочин, передбачений ч. ч. 2, 3 чи ч. 4 ст. 189, дії особи, яка вчиняючи вимагання, ставила за мету настання таких наслідків, але цієї мети не досягла.

7. Вимагання слід відрізняти від насильницького грабежу і розбою. При відмежуванні вимагання від грабежу чи розбою треба виходити з того, що при грабежі і розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати фізичне насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або до близьких йому осіб у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання.

Якщо погроза насильством або саме насильство були застосовані з метою заволодіння майном потерпілого в момент нападу, але у зв’язку з відсутністю у нього майна вимога про передачу останнього винною особою була перенесена на майбутнє, дії такої особи треба кваліфікувати залежно від характеру погроз чи насильства як розбій або як замах на грабіж за відповідною частиною ст. 189 (якщо наступні дії являли собою вимагання).

Постанова ПВС№ 12 від 25 грудня 1992р. “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” (п. п. 7,10, 12, 13, 14,15,16, 17, 29).