нового законодавства стали вільне економічне самовизначення громадян , свобода підприємництва тощо. Так, за ст. 12 Закону України “Про власність “ громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці , підприємницької діяльності , вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно , одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод , не заборонених законом. Громадяни, індивідуальна трудова діяльність яких має ознаки підприємництва, повинні додержуватися правил, визначених Законом України “Про підприємництво”. Для цього їм необхідно набути статусу підприємця або утворити ( самостійно чи разом з іншими особами) підприємство з правами юридичної особи, здійснивши державну реєстрацію підприємництва. Громадянин, який бажає набути статусу підприємця без створення юридичної особи, подає до виконавчого комітету заяву, реєстраційну картку встановленого зразка та документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію ( 8).
Проголошуючи свободу підприємництва, законодавець водночас передбачає види діяльності, для заняття якими необхідно одержати спеціальний дозвіл (ліцензію) ( ст. 856 ЦК України). Це, зокрема, ремонт спортивної та мисливської зброї, виготовлення та реалізація медикаментів та хімічних речовин, виготовлення горілчаних і тютюнових виробів. Деякі інші види діяльності, зокрема виготовлення і реалізація наркотичних засобів, військової зброї та боєприпасів до неї, як зазначається у ст. 4 Закону України “Про підприємництво”, можуть виконувати лише державні підприємства та організації.
Підрядні відносини безпосередньо врегульовано статтями 332-356 ЦК УРСР. Норми цих статей мають загальний характер. Тому щодо окремих видів договору підряду, яким властива специфіка, можуть прийматися спеціальні нормативні акти. У ЦК УРСР враховано особливості лише договору підряду з обслуговування лише побутових потреб громадян (договір побутового замовлення). Окремими статтями регулюється договір підряду на капітальне будівництво (статті 353-357 ЦК УРСР), що зумовлено особливим порядком укладення і виконання цього договору, а раніше – також існуванням планово-адміністративної системи в СРСР. Тому договір підряду на капітальне будівництво розглядався в юридичній літературі як самостійний, а не як різновид загального договору підряду. Нині, коли відбуваються зміни в плановій системі, така кваліфікація договору підряду на капітальне будівництво втрачає будь-які підстави.
У ЦК України різновидами підряду визнані: побутовий підряд, будівельний підряд, підряд на виконання науково – пошукових та дослідно – конструкторських робіт. Крім того, у ЦК України виділяється окрема група про надання послуг. За цим договором одна сторона (виконавець) забовязується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або бездіяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачене договором (статті 920-926). Правила цих статей щодо надання послуг можуть застосовуватися до договорів перевезень, транспортної експедиції, зберігання, доручення. Саме ці договори ЦК України визнає договорами про надання послуг.
В період ринкових реформ поширилися підрядні договори на так званих давальницьких умовах, що зумовило необхідність їх спеціального правового врегулювання. Відповідно Верховна Рада України прийняла Закон України “Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах” від 15 вересня 1995 р.11 Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 32. – Ст. 255. (До прийняття цього закону такі відносини регулювалися Декретом Кабінету Міністрів України “Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах” від 17 травня 1993 р.22 Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 27. – Ст. 294.).
Відповідно до ст. 1 цього Закону операціями з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах мають вважатися “операції по переробці (обробці, збагаченю чи використаню) давальницької сировини незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій) по переробці цієї сировини, ввезену на митну територію України (чи закупленої іноземним замовником на іноземну валюту в Україні) чи вивезеної за її межі з метою одержання готової продукції за відповідну плату”. Розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини можуть здійснюватися у грошовій формі шляхом виділення частини давальницької сировини чи готової продукції або з використанням трьох форм одночасно за згодою замовника і виконавця (ст. 6 Закону). Даний закон також встановлює особливий порядок ввезення на митну територію України давальницької сировини, порядок реалізації готової продукції на території України та ін.
Окремі нормативно-правові акти регулюють відносини з переробки певних видів сировини у внутрішньому товарообігу. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1996 р. №411 був затверджений Порядок переробки сировини на спирт етиловий, коньячний і плодовий, алкогольні напої на давальницьких умовах і їх використання в 1996-1997 роках33 Бізнес. – 1996. – 23 квітня.. Відповідно до цього Порядку питома вага давальницької сировини моє становити не менше 50 відсотків від обсягу переробки чи виходу готової продукції.
Переробка давальницької сировини досить широко застосовується в аграрному секторі економіки, нафтопереробній промисловості та деяких інших сферах виробництва. Характерною рисою цих відносин є те, що в усіх випадках власниками давальницької сировини, переданої на переробку, та виготовлення з неї готової продукції є замовники, крім сировини і готової продукції, які є платою виконавцям за переробку.
Договір підряду дуже важливо відмежовувати від інших близьких за зовнішніми ознаками договорів, оскільки неправильне застосування до підрядних відносин законодавства, що регулює інші договірні відносини, може істотно порушити права сторін.
Особливі труднощі виникають у разі потреби розмежувати договір підряду і трудовий договір, кожен з яких має свої істотні ознаки. Так, якщо предметом договору є певний матеріальний результат виконаної роботи, то для трудового договору він не обовязковий, оскільки в останньому випадку головне значення має