Підрядник організаційно самостійний у виробничому процесі, замовникові не підпорядкований, виконує роботу переважно своїми засобами та інструментами і на свій ризик. За трудовим договором працівник підпорядкований адміністрації, додержується встановлених правил внутрішнього розпорядку, роботу виконує, як правило, засобами організації і не несе ризику випадкової загибелі предмета праці.

Розмежовуються ці договори й за колом їх учасників. Так, якщо в договорі підряду підрядник може бути як організація, так і громадянин, то за трудовим договором виконавцем роботи (працівником) виступає лише громадянин. За трудовим договором працівник зараховується наказом до штату певної організації, що породжує відповідні правові наслідки з приводу оплати праці і відпочинку працівника, його соціального забезпечення тощо.

На практиці мають місце випадки укладення між громадянином і організації трудової угоди на виконання першим певної роботи. Однак це ще не свідчить про виконання трудових відносин, на які має поширюватися трудове законодавство. Лише за наявності всіх згаданих вище ознак можна зробити висновок про належність конкретної угоди до трудового договору чи договору підряду.

Договір підряду слід відмежувати також від інших суміжних цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, поставки, перевезення тощо), адже це може вплинути на виконання умов договору, на розрахунки сторін і, врешті, на умови та обсяг їх відповідальності за неналежне виконання договірних зобовязань.

Так фірма “Армор ЛТД ( США) звернулася до Вищого арбітражного суду України (ВАСУ) з позовом про стягнення з АТ “Лубнифарм” (Україна) 254 тис. Доларів США. На обгрунтування своїх вимог позивач (фірма “Армор ЛТД”) посилалася на те, що за контрактом № АЛ5 від 5 вересня 1994 р. ним була поставлена фармацевтична речовина для виготовлення цитрамону на давальницьких умовах. Відповідно до додатків до контракту фірма “Армор ЛТД” передала відповідачеві на реалізацію 7 466 000 упаковок цитрамону по 5 центів за упаковку на загальну суму 373 тис. доларів США, і в рахунок оплати переробки відповідачеві було надано частину сировини. АТ “Лубнифарм” виконало свої зобовязання з перерахування коштів за реалізовану продукцію частково, заборгувавши 254 тис. доларів США.

Ат “Лубнифарм” заперечувало позов, посилаючись, зокрема, на те, що поставка сировини здійснювалася на умовах купівлі-продажу, а відтак воно як покупець виконало зобовязання, сплативши вартість сировини.

Рішенням ВАСУ від 21 листопада 1996 р. у позові було відмовлено. Постановою судової колегії ВАСУ від 11 січня 1997 р. рішення від 21 листопада 1996 р. було скасоване, а позовні вимоги задоволено44 Архів ВАСУ за 1997 р. – Справа №8131. . У постанові судової колегії ВАСУ на обгрунтування прийнятого рішення, зокрема, зазначалося, що фармацевтична сировина, яка прийшла від фірми “Армор” ЛТД” товариству “Лубнифарм” за контрактом №АЛ5 та додатки до нього, є давальницькою, а продукція, виготовлена з цієї серовини, підлягала реалізації з умовою перерахування коштів фірмі “Армор ЛТД”. Такий висновок підтверджується митною декларацією, в якій поставлену сировину визнано давальницькою, довідками про взаєморозрахунки сторін контракту, платіжними документами, за якими кошти перерахувалися за цитрамон, а не за сировину, та іншими доказами. Зазначену постанову судової колегії Президія та Пленуму ВАСУ залишили в силі.

На мій погляд, однією з причин, що призвела до різного тлумачення контракту сторонами, є невдала редакція тексту самого договору, в якому не було назви (договір купівлі-продажу чи договір підряду). Предмет контракту визначався сторонами як “поставка фармацевтичної сировини (специфікація №1) для виробництва лікарських форм”, сторони контракту названі відповідно Постачальник (фірма “Армор ЛТД”) і Одержувач (АТ “Лубнифарм”). Тому судові інстанції змушені були оцінювати інші докази, повязані з виконанням контракту, яких виявилося достатньо для визнання його підрядним договором на переробку давальницької сировини, з чим не можна не погодитись.

1.2.ЗМІСТ ДОГОВОРУ ПІДРЯДУ Істотними у договорі підряду є умови, що стосуються його предмета, ціни та строку виконання. Саме вони визнають зміст підряду, його особливості.

Як уже зазначалося, предметом договору підряду є результат виконаної підрядчиком роботи. З огляду на це безспірною є думка про те, що предмет договору підряду – це виконання підрядчиком певної роботи і передача замовникові її результатів. Фактично таке визначення предмета договору відтворює текст законодавчо сформульованого поняття договору, яке містить дані про сторони, їхні права та обовґязки, а також опосередковані дані щодо умов договору. У наведеній думці відбувається, по суті, ототожнення предмета договору підряду з іншими його елементами. Саме по суті “виконання” замовлення, як правило, не може бути предметом договору ще й тому, що здійснюється воно підрядчиком організаційно самостійно. За такого підходу ми вимушені були б визнати, що, наприклад, предметом купівлі-продажу є не сама відчужувана річ, а дії продавця щодо її відчуження, що суперечить сутності купівлі-продажу.

У договорі підряду мають бути чітко визначені вимоги до його предмета щодо якості, кількості тощо. Пріоритет у формулюванні предмета договору, безумовно, належить замовникові, який виходить із своїх потреб. Однак це не означає, що підрядчиком законом відведено пасивну роль. Він також бере участь у оцінці предмета, виходячи зі своїх матеріальних, професійних та інших можливостей. У деяких випадках сторони можуть і не погоджувати ті чи інші вимоги до предмета договору, якщо вони безпосередньо передбачені спеціальними нормативними актами, стандартами, технічними умовами, зразками ( наприклад, у сфері побутового обслуговування, капітального будівництва).

Для досягнення