Цим самим підтверджується зв'язок між вимогою третьої особи і спірними правовідноси-нами сторін. Саме на нього і на об'єкт їх матеріального спору спрямовується вимога третьої особи, повністю чи частково ви-ключаючи вимогу позивача або зустрічний позов відповідача. Але такою вимога третьої особи стане тоді, коли вона матиме спільні елементи з первісним позовом. У обох вимогах спільний предмет, оскільки він визначається одними і тими самими спірними матеріальними правовідносинами. Збі-гається і зміст позовів, оскільки самостійна вимога за прави-лом ст. 34 ЦПК України заявляється щодо предмета спору, тобто повинна суміщатися з первісною. Оскільки наявність обох вимог пов'язана з різним суб'єктним складом, то підста-ви їх різні, тому що вони покликані обґрунтовувати на-лежність суб'єктів до справи такими особами і їх права на предмет спору (пункти 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України).
Позовна заява третьої особи із самостійними вимогами оплачується державним митом за загальними правилами Де-крету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 р. № 7-93. Цивільний процес у їх інтересах мо-же бути розпочатий також за ініціативою прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, проф-спілок, інших організацій, а також окремих громадян у пе-редбачених законом випадках (ст. 45 ЦПК України). Пред'яв-лення позову третіми особами можливе у суді першої інстанції до закінчення судового розгляду (ст. 34 ЦПК Ук-раїни). Ухвала суду про відмову та допуск третьої особи у справу не може бути оскаржена поданням апеляційної скарги (ст. 293 ЦПК України). Але особи, які мають право на апе-ляційне оскарження рішення суду, можуть у апеляційній скарзі викласти свої міркування з приводу законності ухвали суду з цього приводу.
За процесуальним становищем треті особи із самостійними вимогами користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Рівність їх прав пояснюється зробленим припущен-ням, що вони є суб'єктами спірного права. Але між ними існує відмінність: у інтересах позивача розпочинається проваджен-ня у справі, третя особа вступає в порушену справу в суді, тому об'єднати цих осіб поняттям «позивач» було б неправильним. Назва третьої особи суто процесуальна — вона вступає у спра-ву між двома сторонами, тому і одержала таку назву.
Цивільний процес, що виник за позовом третьої особи до сторін, має відносну самостійність: його розвиток залежить від розвитку процесу між сторонами, але припинення процесу між сторонами не викличе обов'язкового припинення процесу між нею і сторонами. Задоволення сторін укладенням мирової угоди чи внаслідок розгляду справи судом першої інстанції не перешкодить третій особі вимагати відповідного розгляду су-дом її вимоги до сторін чи порушити апеляційне провадження.
Відносна самостійність у розвитку цивільного процесу третіх осіб не впливає на їх повну самостійність у здійсненні належних їм суб'єктивних цивільних процесуальних прав і виконання обов'язків. Свої права вони реалізують без будь-яких обмежень, виходячи лише з необхідності захистити власні майнові і особисті немайнові інтереси [16,114].
3.2. Особи, які мають процесуально-правову заінтересованість у справі
Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог що-до предмета спору, називаються суб'єкти цивільних процесу-альних відносин, які беруть участь у процесі у справі на сто-роні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктив-них прав та інтересів.
Одна й та сама особа може брати участь у справі як третя особа тільки з боку однієї сторони, але на боці однієї сторони можуть брати участь декілька третіх осіб, які не заявляють са-мостійних вимог.
Юридична заінтересованість третіх осіб без самостійних ви-мог у результатах розгляду судом справи між сторонами визначається ст. 35 ЦПК України тим, що постановлене судом у такій справі рішення може наперед вирішити наслідки взаємовідносин між ними і сторонами — вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї зі сторін. А це можливо тоді, коли між третьою особою і позивачем існують певні матеріально-правові відносини.
Зі статті 660 ЦК України також; випливає, що участь у про-цесі цього виду третіх осіб спрямована на те, щоб сприяти за-хисту прав тієї сторони, на боці якої вона діє, не допустити для неї несприятливого рішення суду, оскільки останнє матиме для третьої особи преюдиціальне значення — надасть право стороні вимагати збитків від третьої особи за правом регресу.
Крім запобігання пред'явленню невигідного для себе рег-ресного позову, третя особа може бути заінтересованою також у тому, що, вступивши у процес у справі між сторонами, змо-же своєчасно запобігти порушенню своїх прав, погіршенню свого правового становища (участь особи, яка вже одержує аліменти, при пред'явленні до боржника іншою особою позо-ву про стягнення аліментів).
Участь третьої особи у процесі сприяє всебічному, повному і об'єктивному встановленню судом дійсних обставин справи, прав і обов'язків, а отже, і постановлений) обґрунтованого рішення.
Третіми особами без самостійних вимог у судовій практиці іноді визначаються співучасники сторін і суб'єкти захисту прав інших осіб. Але співвідповідач перебуває у правових відносинах з позивачем і відповідає безпосередньо перед ним, а третя особа на стороні відповідача перебуває за межами спірних правовідносин сторін. Суб'єкти захисту прав інших осіб відрізняються від третіх осіб виконуваними цивільно-процесуальними функціями — їх участь у процесі обумовлена необхідністю здійснення покладених на них обов'язків і за-хисту прав і свобод громадян (у тому числі й третіх осіб) та державних, суспільних інтересів (ст. 45 ЦПК України).
Треті особи без самостійних вимог можуть за власною ініціативою вступити у справу в суді першої інстанції до постановлення рішення, а також бути залученими до участі у справі за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі,