Для вступу в процес у справі подається заява із зазначен-ням мотивів вступу і посиланням на докази (ч. 2 ст. 36 ЦПК України). Така заява не підлягає оплаті державним митом і розглядається суддею у стадії провадження у справі до судово-го розгляду (ст. 130 ЦПК України) та при розгляді справи по суті до ухвалення судом рішення.

При вирішенні питання про вступ третьої особи у справу суд перевіряє існування між нею і однією зі сторін правових відносин і можливість впливу на них рішення суду у справі між сторонами. При розгляді судом заяви про залучення третіх осіб інші особи, які беруть участь у справі, вправі оспо-рювати доцільність їх участі у процесі. Про наслідки вирішен-ня заяви суд постановляє ухвалу, яка оскарженню не підлягає (ст. 293 ЦПК України). Але особи, які беруть участь у справі, можуть викласти свої міркування з приводу законності і об-ґрунтованості такої ухвали в апеляційній скарзі на рішення суду. Треті особи без самостійних вимог можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду (ч. 2 ст. 35 ЦПК України) [5,64].

Треті особи без самостійних вимог користуються процесу-альними правами і несуть процесуальні обов'язки осіб, які бе-руть участь у справі (ст. 27 ЦПК України). Але оскільки вони не є суб'єктами спірних матеріально-правових відносин сторін, то не мають права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, на відмо-ву від позову, визнання позову чи укладення мирової угоди. Вони не можуть вимагати повторення для них тих процесу-альних дій, які були здійснені сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі, до їх вступу в процес. У доказовій діяльності третя особа діє незалежно від сторін. Виконання чи утримання від виконання певних процесуальних дій ба-зується на принципі диспозитивності і повністю залежить від самих третіх осіб, але, виходячи з положень принципу об'єктивної істини, з необхідності всебічного і повного з'ясу-вання дійсних обставин справи, суд на заяву сторони може зо-бов'язати третю особу виконати певні процесуальні дії, зокре-ма подати наявні у неї письмові докази.

Третя особа, яка бере участь на стороні відповідача, не має права заявити зустрічний позов, але з дозволу суду може ви конати дїї, що означають зміну нею процесуальної правосуб'єктності вона може стати третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги, та співучасником.

Про справу суд повідомляє третю особу, направляє їй копію заяви про залучення до участі у справі та роз'яснює її право заявити про свою участь у справі. Іншим особам, які беруть, участь у справі, надсилається копія заяви про залучення тре-тьої особи. Якщо у встановлений строк не надійшло пові-домлення від третьої особи про її згоду на участь у справі, справа розглядається без неї (ч. З ст. 36 ІЩК України). Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог що-до предмета спору, не викликає розгляду справи спочатку [16,117].

Висновки

Отже, можна зробити висновок, що цивільно процесуальні відносини-це такі, які виникають на основі норм цивільного процесуального права, індивідуалізовані суспільні зв’язки між судом, що здійснює правосуддя, та учасниками процесу, які характеризуються наявністю юридиних прав і обов’язків, які забезпечують правильний й швидкий розгляд та вирішення цивільної справи.

Сторона взаємодіє із судом з приводу захисту свого права, прокурор-державного інтересу й інтересу окремих громадян, профспілки-громадського інтересу, свідок-із приводу відомих фактів, які необхідні для суду для правильного вирішення справи, тощо. Між судом і кожним із цих суб’єктів виникають окремі самостійні цивільні процесуальні правовідносини. При цьому, виникаючи спершу між судом та особою, яка звернулася до суду з вимогою про захист оспорюваного права, вони стають юридичною основою для виникнення процесуальних правовідносини між судом і відповідачем, судом і третьою особою, судом і свідками тощо. Виникаючи в суді першої інстанції, вони розвиваються в процесі розгляду й вирішення справи та припиняються з ухваленням та проголошенням рішення.

Цивільно-процесуальні правовідносини, як і будь-які інші, фіксують коло осіб, на яких поширюється дія правових норм, і закріплюють конкретну поведінку осіб-учасників цивільного процесу, яка має бути чи може бути здійснена, а також права і обов’язки учасників цивільного процесу.

Список використаної літератури:

Нормативно-правові акти:

Конституція України // Відомості Верховної Ради України-1996.-№3-141с.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р.// Голос України-2003.-№45-46-12 березня 2003р.; №47-48-13 березня 2003р.-365с.

Цивільний процесуальний кодекс України станом на 1 серпня 2006 р.-К.: Атіка, 2006.-140с.

Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар/ під ред. Комарова В.В.-Харків:Одісей, 2001.-624с.

Цивільно процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар/під ред. Тертишнікова В.І.-Харків:Консул, 2002.-615с.

Коментар цивільно процесуального кодексу України станом на 31 березня 2006р./під ред. Я.П. Зейкан.-К.: Юридична практика, 2006.-560с.

Закон України „Про судову експертизу” від 25 лютого 1994р.

Закон України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997р.

Закон України „Про прокуратуру” від 5 листопада 1991р.

Науково-методична література:

Кілічава Т.М. Цивільний процес:Навч.пос., 2006.-214с.

Комаров В.В. Цивільне процесуальне право: практика застосування для ВУЗів:-Х.:Основа,1995.-310с.

Кройтор В.А., Тесленко В.М., Васильєв С.В. Цивільний процес України в схемах.-Х.,1994.-76с.

Фурса С.Я., Фурса Є.І ., Щербак С. Цивільно процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2т. Т.1 під ред. С.Я.Фурси.-К.:КНТ, 2006.-682с.

Цивільно процесуальне право України// під ред. С.С.Бичкова.-К.:Атіка, 2006-546с.

Чорнооченко С.І. Цивільний процес України.-К.: Центр навчальної літератури, 2004.-462с.

Штефан М.Й. Цивільно