може претендувати на роль самостійного елемента складу злочину. Таке рішення викликане тим, що склад злочину являє собою сукупність його обов’язкових елементів (об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони злочину). Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає склад злочину і, отже, кримінальну відповідальність. Предмет злочину як самостійна ознака злочину завжди стоїть поряд з об’єктом. Саме об’єкт і предмет у сукупності утворюють самостійний елемент складу злочину.

Перш за все неоднаковість предмета і об’єкта злочину полягає в тому, що вони відмінні за своєю природою. Об’єкт злочину - це певні суспільні відносини, які за своєю природою і сутністю явище соціальне. Вони виявляються і існують тільки в суспільстві, як неодмінна умова людського співіснування. Суспільні відносини неможливі за межами суспільства і суспільство неможливе без цих відносин.

Предмет злочину за своєю природою характеризується фізичною, речовою сутністю. Це завжди певний матеріальний (речовий) об’єкт, з приводу якого виникають і існують відносини між людьми.

Суспільні відносини певного виду як об’єкт кримінально-правової охорони характеризується стабільністю свого існування, певною незмінністю, хоча у своєму прояві вони в багатьох випадках змінюються чи ліквідуються.

Предмет злочину, навпаки, може бути змінений тільки в своїй фізичній, речовій сутності, він може бути знищений чи пошкоджений тільки фізично. Пошкодженням предмета злочину вчиняється соціальна шкода тільки через зміну суспільних відносин, існуючих з його приводу.

Предмет відрізняється від об’єкта ще й тим, що йому не завжди завдається шкода. Так немає підстав говорити, що завдається шкода предмету при виготовленні спиртних напоїв і

торгівлі ними (ст. 204 КК ), виготовленні зброї (ст. 263 КК). Не завдається шкода предмету злочину також при контрабанді (ст. 201 КК), порушень правил валютної операції (ст. 208 КК), крадіжка, грабіж, розбій (ст.ст. 185-187 КК) та ін. При їх вчиненні злочин завдає шкоди об’єкту шляхом безпосереднього впливу на самий соціальний зв’язок, тобто на певний елемент суспільних відносин, які охороняються.

Якщо шкода, заподіяна об’єкту завжди носить соціальний характер, то предмету злочину в наслідок суспільно небезпечного посягання насамперед завдається фізична шкода яка викликає певні негативні соціальні зміни в об’єкті. Шкода предмета як матеріальні речі завдається, коли злочин здійснюється шляхом його знищення, пошкодження або видозмінення. Наприклад, при продажу в торговельних підприємствах фальсифікованих товарів злочинець погіршує якість товарів, хоча і зберігає при цьому їх зовнішній вид (наприклад, розбавляє сметану кефіром, спиртні напої - водою, додає до складу вершкового масла маргарин). Страждає предмет злочину і при вчиненні таких злочинів, як знищення або пошкодження майна (ст.ст. 194, 195), незаконне полювання (ст. 248 КК), незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК) та інші.

У більшості випадків шкода, яка завдається предмету посягання може бути відшкодована. Пошкоджену річ можна відновити, знищену замінити новою або відшкодувати її вартість. Ускладнення в усуненні шкоди, що причиняється предмету злочину, виникає тільки в випадку знищення індивідуально-визначеної чи унікальної речі. Заподіювана об’єкту шкода, навпаки, за загальним правилом, не відшкодовується і її не можна усунути або усунути дуже важко. Неможливо, наприклад, усунути шкоду, завдану здоров’ю, честі, гідності, як і неможливо відновити порушену статеву волю чи розголошену таємницю. Неможливо також усунути шкоду, заподіяну інтересам правосуддя, державного чи суспільного управління і деяким іншим суспільним відносинам111 Кримінальне право України. Загальна частина. К.Бронком. Інтер – 98. Матишевський П.С., Андрушко П.П., Шапченко С.Д. ст. 123.1.

Якщо виходити з того, що злочин вчинює чотири види суспільно-небезпечної шкоди: а) майнову; б) фізичну; в) моральну; г) політичну, то на рівні об’єкта злочину відшкодованою може бути тільки шкода майнова. Фізична, моральна, політична шкода від злочину поверненою чи відшкодованою бути не може. З’ясування сутності об’єкта і предмета дає змогу дати відповіді на багато практичних питань.

Таким чином, доходимо висновку, що відрив предмета злочину від об’єкта не можна визначити обгрунтованим. Предмет і об’єкт злочину собою тісно взаємопов’язані. Тісний зв’язок який існує між цими обома явищами показує, що шляхом зміни речі предмета можна змінити і суспільні відносини. Соціально-небезпечна шкода в багатьох випадках може бути вчинена лише шляхом впливу на певний предмет. Наприклад, у посяганнях на особу (вбивство, заподіяння шкоди здоров’ю і ін.) діяння може бути скоєне тільки шляхом певного впливу на людину як живу біологічну істоту. Інакше ці злочини скоєні бути не можуть.

Взаємозв'язок предмета з об’єктом не однозначний і не в усіх випадках тотожній. Оскільки предмет злочину є сукупність сторін, властивостей суспільних відносин, то вони в окремих випадках проявляються по-різному. Інколи це матеріальна річ, об’єкт суспільних відносин, а в деяких випадках предметом злочину виступає суб’єкт суспільних відносин. Цим і визначаються різноматні види зв’язків предмета і об’єкта. Разом з тим різноманіття звя’зків предмета з об’єктом злочину може бути зведене до двох різновидів:

1. Предмет злочину виступає матеріальною, речовою стороною суспільних відносин. Такі, наприклад, відносини власності, що виникають та існують з приводу речей (майна), відносини управління, які виникають з приводу видачі, виготовлення і використання документів, земельних ділянок та ін.

2. Предмет злочину виступає в якості суб’єкта суспільних відносин і є однією із сторін цього соціального зв’язку. Такі, наприклад, суспільні відносини особи в усій їх сукупності.

Стосовно до потреб кримінального права предмет має трояке значення:

1) предмет суспільних відносин, які охороняються;

2) предмет злочину;

3) предмет злочинного впливу.

Під предметом злочинного впливу слід розуміти елемент суспільних відносин, котрі охороняються