Конституційний закон відрізняється від інших законів таки-ми ознаками:

а) юридичною чинністю;

б) предметом регулювання — особлива сфера;

в) порядком ухвалення — особлива процедура.

Як правило, конституційний закон ухвалюється кваліфікова-ною більшістю голосів (в Україні - 2/3, у Росії - 3/4) Процедура прийняття конституційного закону може мати спрощений, ускла-днений чи змішаний характер. В Україні конституційне закріплена змішана процедура прийняття внесених змін до Конституції: спрощена (2/3 конституційного складу Верховної Ради) — для законопроек-ту про внесення змін до Конституції України для всіх розділів (крім розді-лів І, 111, XIII); ускладнена (2/3 конституційного складу Верховної Ради з наступним затверд-женням всеукраїнським референдумом, призначуваним Президентом Украї-ни) — для законопроекту про внесення змін до розділів 1, III, XIII..

3. Звичайні закони — регламентують певні і обмежені сфери суспільного життя відповідно до конституції. Це значна за кіль-кістю і рухлива група законів, які приймаються простою більші-стю голосів. Звичайні закони вельми різноманітні за змістом.

Найтиповішими за обсягом регулювання є такі види звичай-них законів:

а) загальні закони — закони, що регламентують певну сферу суспільних відносин і поширюються на всіх. Загальні закони можуть бути:—

кодифіковані В ряді країн діють органічні закони (Франція, Іспанія). Наприклад, Консти-туція Франції передбачає врегулювання органічними законами статусу Кон-ституційної Ради, Високого Суду правосуддя. Суду правосуддя Республіки, Економічної і соціальної Ради, Вищої ради магістратури, порядку виборів палат Парламенту та ін. (див. главу «Романо-германский тип правової сис-теми») (наприклад, Кримінальний кодекс, Цивіль-ний кодекс та ін.);—

поточні (наприклад, Закон про вибори);

б) спеціальні закони — закони, що регламентують обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносин і поширюються на частину населення (наприклад, закони про пенсії, про освіту, про міліцію та ін.).

4. Забезпечуючі (оперативні) закони — нормативно-правові акти, якими вводяться вдію окремі закони, ратифікуються між-народні договори та ін. їх призначення полягає не у виданні нових норм, а в оперативному підтвердженні, підтриманні сис-теми норм, що містяться в інших окремих законах і міжнарод-них договорах, які регулюють найважливіші відносини і потре-бують негайного ухвалення. Це закони, що містять норми про норми. Наприклад, Закон України від 17 грудня 1997 р. «Про ратифікацію Конвенції 1990 року про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію прибутків, отриманих злочинним шляхом». До цієї групи законів можна віднести закони про правові акти з наведенням у ньому їх переліку і нормативних характеристик.

Забезпечуючі (оперативні) закони не можуть існувати поза іншими законами, тобто тими, що ними вводяться в дію, і між-народними договорами, що потребують ратифікації.

Види законів за строком дії:

1) постійні — закони, що діють без обмеження строку;

2) тимчасові — закони, що діють з обмеженням строку (напри-клад, закони «Про оподатковування», «Про бюджет на 2001 рік»);

3) надзвичайні (як різновид тимчасових законів) — ухвалю-ються у певних, передбачених конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану (наприклад, проголошення окре-мих місцевостей зонами надзвичайної екологічної небезпеки, оголошення війни), їх особливість полягає в тому, що вони при-пиняють дію інших законів. Так, введення воєнного стану при-пиняє дію Кодексу законів про працю.

Види законів за суб'єктами законотворчості:—

ухвалені громадянським суспільством (народом) у резуль-таті референдуму;—

ухвалені законодавчим органом держави. Види законів за межами дії:—

закони України;—

закони Автономної Республіки Крим. Види законів за структурною формою:—

кодифіковані;—

некодифіковані.

До останніх примикають Зібрання законодавства, Зводи за-конів, які є актами такого виду систематизації законодавства, як консолідація.

Види законів за галузевою ознакою:—

конституційно-правові;—

цивільно-правові;—

адміністративно-правові тощо.

Є ще й міжгалузеві (комплексні) — про охорону здоров'я, освіту та ін.

Види законів за сферами суспільного життя:—

закони в галузі регулювання економіки;—

закони в галузі регулювання політики;—

закони в галузі регулювання соціальної сфери;—

закони в галузі регулювання військової сфери та ін. (див. Закон України «Про закони і законодавчу діяльність» —

після його ухвалення).

Серед основних напрямків розвитку законодавства України

можна виділити такі:—

розроблення нових законів, необхідність яких випливає з Конституції України;—

приведення поточних законів у відповідність до Основного

Закону;—

адаптація поточних законів до норм європейського і між-народного права.