Якщо ж розірвання шлюбу здійснюється в судо-вому порядку, то суд зобов'язаний встановити справжні мотиви розлучення, з'ясувати фактичні (реальні) взаємини у сім'ї та вжити всіх можливих заходів до примирення подружжя. У всякому разі шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими. При цьому, виносячи рі-шення про розірвання шлюбу, суд уживає передба-чених законодавством заходів для захисту інтересів неповнолітніх дітей і того з подружжя, який є не-працездатним.

Шлюб уважається припиненим із моменту реєст-рації розлучення в органах запису актів громадян-ського стану; це означає, що навіть після розгляду справи в суді та винесення ним рішення про розір-вання шлюбу законодавством передбачено можли-вість для примирення подружжя зі збереженням юридичної сили для шлюбу, що укладався раніше.

Той із подружжя, хто змінив своє прізвище за одруження на інше, має право і після розірвання шлюбу іменуватися ним або повернути дошлюбне прізвище.

7. Особисті й майнові права та обов'язки подружжя

Подружжя, що знаходиться в зареєстровано-му шлюбі, набуває особистих і майнових прав та обов'язків.

До особистих прав та обов'язків, себто таких, що не мають майнового змісту, слід віднести, наприк-лад, право кожного з подружжя за власним бажан-ням, вільно обирати як їхнє спільне, так і зберігати своє дошлюбне прізвище, або приєднати до свого прізвища прізвище другого з подружжя. Окрім того, до цієї групи прав слід віднести також право кожно-го з подружжя вільно обирати заняття, професію й місце проживання, спільно вирішувати питання ви-ховання дітей, користуватись у сім'ї рівними права-ми і нести рівні обов'язки.

Окрім особистих, подружжя має майнові права та обов'язки. Згідно з сімейним законодавством роз-різняються спільна й сумісна власність та роздільне майно подружжя.

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, тобто кожен із по-дружжя однаковою мірою має право володіти, ко-ристуватись і розпоряджатися цим майном; при цьому не береться до уваги кількість виконаної пра-ці та її форми відносно кожного з подружжя. Май-ном, що нажите за час шлюбу, подружжя може роз-поряджатися за спільною згодою. Це означає, що за укладання угод одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

На відміну від спільного майна, роздільне майно подружжя — це таке, яке належало кожному з по-дружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування. До цієї категорії майна належать і речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), навіть якщо їх придбано під час шлюбу спільним коштом подруж-жя, за винятком дорогоцінностей і предметів розко-ші. Володіє, розпоряджається і користується цим майном кожен із подружжя самостійно.

У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їхні частки визнаються рівни-ми. При цьому судовий поділ майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після його розірвання.

Згідно зі шлюбно-сімейним законодавством, по-дружжя повинно матеріально підтримувати один одного. У разі відмови від такої підтримки той з по-дружжя, який потребує матеріальної допомоги

(не працездатний, вагітна дружина), має право зверну-тися до суду з позовом про присудження на його ко-ристь аліментів.

8. Особисті й майнові права та обов'язки батьків і дітей

Взаємні права та обов'язки батьків і дітей ба-зуються на походженні дітей, засвідченому в установ-леному законом порядку. Походження дитини, бать-ки якої перебувають між собою в шлюбі, засвідчуєть-ся записом про шлюб батьків, а дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлює-ться поданням спільної заяви до органів загсу. Бать-ківство дитини у батьків, які не перебувають у шлю-бі, та в разі відсутності спільної заяви батьків, може бути встановлене в судовому порядку. Походження дитини засвідчується відповідним записом.

Батьки й діти зобов'язані подавати один одному моральну й матеріальну допомогу. При цьому діти, походження яких установлене за заявою батьків чи рішенням суду, мають ті самі права та обов'язки що-до батьків, що й діти, які народилися від батьків, які перебувають у шлюбі.

До особистих прав та обов'язків батьків щодо ді-тей слід віднести: право та обов'язок присвоїти ди-тині прізвище, ім'я та по батькові; право та обов'я-зок виховувати й утримувати дітей; право визначити місце їх проживання; право забезпечувати їхні інте-реси за розгляду спорів про них.

До майнових прав та обов'язків батьків і дітей належать: право та обов'язок батьків з управління майном дітей, обов'язок і тих, і тих поважати спіль-ну й роздільну власність і т. д. До того ж і батьки, і діти мають взаємні аліментні обов'язки. Батьки зо-бов'язані утримувати своїх неповнолітніх і непра-цездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, а повнолітні діти зобов'язані утри-мувати й піклуватися про непрацездатних батьків. Так, аліменти на неповнолітніх дітей з їхніх батьків стягуються в розмірі: на одну дитину — чверті, на двох дітей — третини, на трьох та більше дітей — половини заробітку (доходу) батьків, але не менш як 25% мінімальної заробітної платні на кожну дитину.

У разі стягнення аліментів з батьків на непраце-здатних повнолітніх дітей, які потребують матері-альної допомоги, розмір аліментів визначається у твердій грошовій сумі з урахуванням матеріального становища особи, яка сплачує аліменти, та особи, яка має їх одержувати.

Визначаючи аліменти на користь батьків, що стя-гуються з повнолітніх дітей у твердій грошовій сумі, виходять із матеріального й сімейного становища кожного з дітей та батьків і зважають на можливість батьків одержувати аліменти один від одного.

9. Опіка