України від 15 листопада 1996 p. №87) (Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики Україні. — 1997. — №11—12. — С. 540—545). У Перелік включені такі роботи як виконання касових операцій, прийом від населення пла-тежів, прийом і відпуск матеріальних цінностей на складах, базах, автозаправних станціях, продаж товарів тощо.
Укладення договору про колективну (бригадну) матері-альну відповідальність на посадах і роботах, не передбаче-них Переліком, позбавляє його юридичної сили.
Шкода, що підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами колективу (бригади) пропорційно місячній тарифній ставці (посадовому окладу) і фактично відпрацьованому часу за період з останньої інвентаризації до дня виявлення шко-ди. При встановленні безпосереднього винуватця — члена бригади, що заподіяв шкоду, обов'язок його відшкодування покладається на цього конкретного працівника, тобто у тако-му випадку відшкодування провадиться за правилами інди-відуальної матеріальної відповідальності.
Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови від 29 грудня 1992 p. №14 (в редакції постанови Пленуму від 28 березні 1997 p. №3) указав, що якщо в незабезпеченні збереження матеріальних цінностей, крім членів колективу (бригади), з якими укладено договір, винні посадові особи, суд обговорює питання про залучення їх до участі в справі як співвідповідачів і визначає розмір збитку, який відпові-дає ступеню вини кожного з них, і розмір збитку, належного відшкодуванню з урахуванням виду і меж матеріальної відпо-відальності, яка на них покладається. Інша шкода розподі-ляється між членами бригади відповідно до Типового догово-ру про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.