Реферат

на тему:

Принципи об’єктивного юридичного права: поняття, види

План

Поняття об’єктивного юридичного права.

Поняття принципів права.

Види принципів права.

Загальні принципи права

1. Поняття об’єктивного юридичного права

Термін «право» вживають у різних значеннях (право першо-сті в черзі; право на подяку за безкорисну допомогу; право співзасновника комерційної корпорації вимагати здійснення його корпоративних прав; право зажадати повернення свого майна із незаконного володіння та ін.). В усіх випадках термін «право» походить від кореня «прав», що означає правда, справедливість. Але не у всіх наведених прикладах термін «право» має юридичне значення. Право першості в черзі — це норма, що стала звич-кою, норма — звичай, а не право в юридичному значенні слова. Право на подяку за допомогу — це моральна норма. Право спів-засновника комерційної корпорації вимагати здійснення його корпоративних прав — це «право», що грунтується на законі, який чітко визначає, що таке корпоративні права. Таким са-мим, тобто основаним на законі, інших офіційних джерелах, є суб'єктивне право зажадати повернення свого майна із незакон-ного володіння. Лише в двох останніх випадках вживання тер-міна «право» має юридичне значення.

Тому в юридичній літературі останніх років (С.С. Алексеев, П.М. Рабинович) можна зустріти поділ права на:—

загально-соціальне, або безпосередньо-соціальне (випливає безпосередньо із соціального життя і не залежить від держави);—

спеціально-соціальне, юридичне (є наслідком державної діяльності, втіленням волевиявлення держави).

Юридичне право ще називають «законодавчим правом», на відміну від звичаїв — «передзаконодавчого права».

Юридичне, «законодавче право» нерідко визначають як «по-зитивне право». Це є штучне право, що виходить від держави і суспільства, виражено в писаних нормах, міститься в норматив-но-правових документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчої влади. «Позитивне право» як система норм, що міс-тять права та обов'язки, офіційно закріплені державою, начебто то протиставляється «природному праву», яке має глибший, об-фунтованіший, вихідний у житті людей норматив поведінки, джерелом якого є сама природа людини. Джерело прав люди-ни — вона сама, її потреби та інтереси, її спосіб існування та розвитку. Вона же виступає їх носієм.

З цього погляду природне право як сукупність прав і обов'яз-ків має загальносоціальне, людське походження, а не державне. Воно — продукт нормальної життєдіяльності людини, а не дер-жави. Саме природне право є підставою невід'ємних, природ-них прав людини (право на життя, право на свободу, право на рівний еквівалент при товарному обміні), які існують незалежно від того, закріплені вони де-небудь чи ні.

Природні права безпосередньо випливають із природного порядку речей, із самого життя, з існуючих у суспільстві еконо-мічних, духовних та інших, у тому числі природних, чинників. Тому природні права ще називають «природженими» суб'єктив-ними правами. Вони й складають сутність загально-соціального, або безпосередньо-соціального права. З точки зору природно-правової теорії, права людини слід розуміти не як державний да-рунок, а як «природжені», дані людині від природи права, які демократична держава закріплює в нормах Конституції, інших за-конах і в такий спосіб визнає їх «позитивними», «юридичними».

Юридичне право, у свою чергу, має два значення:—

об'єктивне юридичне право — система діючих у державі правових норм і принципів. Вони встановлені (або визнані) дер-жавою як регулятор суспільних відносин, забезпечені нею. Тер-мін «об'єктивне» означає, що вони одержали об'єктивацію в офіційних державних актах і тому є незалежними від індивідуаль-ного інтересу (волі) та свідомості суб'єкта права (крім «автора» цих норм). Суб'єкт, вступаючи в громадське життя, уже стика-ється з «готовими» юридичними нормами, які виникли до нього і незалежно від нього;—

суб'єктивне юридичне право — правові норми і принципи як певні юридичне визнані можливості (свободи) суб'єкта права задовольняти власний інтерес (приміром, можливість задоволь-нити інтерес особи, яка має пільги щодо податків, полягає в одер-жанні цих пільг). Термін «суб'єктивне» означає, що наданими можливостями (правами і свободами) суб'єкт на свій розсуд може скористатися або не скористатися, усе залежить від його волі (ін-тересу) та свідомості. Суб'єктивне юридичне право є похідним від об'єктивного, виникає на його підґрунті та у його межах.

Між двома значеннями терміна «право» існує тісний взаємо-зв'язок. Поки норма права є загальною і поширюється на усі ви-падки конкретної сфери життя та діяльності людини, вона є об'єктивною. Коли норма права стосується певної ситуації і здій-снюється в конкретній поведінці суб'єкта, вона є суб'єктивною.

2. Поняття принципів права

Принципи права — об'єктивно властиві праву відправні нача-ла, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєд-нання індивідуальних, групових і громадських інтересів. Інши-ми словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напря-мок його розвитку.

Принципи є підставою права, містяться у його змісті, висту-пають як орієнтири у формуванні права, відбивають сутність права та основні зв'язки, які реально існують у правовій систе-мі. У принципах зосереджено світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Тому принципи права можна назвати стриж-нем правової матерії.

Принципи права слід відрізняти від норм-принципів, тобто принципів, які прямо закріплені у нормах права та являють со-бою внутрішній зміст цих норм.

Відмінність принципів права від норм права:

Принципи права | Норми права

1. Розчиняються в безлічі норм, пронизують усю правову мате-рію, виводяться із її | 1. З'являються як загальнообо-в'язкові формально-визначені правила поведінки, пронизані принципами права

2. Є стрижнем усієї системи права, додають праву логічно-сті, послідовності, збалансова-ності | 2. Є частинками системи пра-ва, яка набуває логічності та збалансованості завдяки прин-ципам права

3. Мають вищий рівень абст-рагованості від регульованих відносин, звільнені від конкре-тики та подробиць | 3. Являють собою модель (зра-зок,