Об'єкти зобов'язань - це те, на що спрямовані пра-ва та обов'язки суб'єктів, тобто це певні дії щодо ре-чей, грошей, послуг. Ці дії можуть полягати в: а) пе-редачі речі у власність чи в користування; б) виконан-ні певної роботи; в) сплаті грошей (відшкодування збитків) та ін.

Інколи говорять, що об'єктами зобов'язання є речі, гроші, послуги. Проте варто пам'ятати, що власне дії зобов'язаної особи є юридичним об'єктом зобов'язан-ня, і речі, гроші, послуги - це матеріальні об'єкти зо-бов'язання1.

Змістом зобов'язання є сукупність прав та обов'язків суб'єктів зобов'язання. Зобов'язальне право поруч із правом власності є однією з головних категорій майно-вого права. Більшість зобов'язань являють собою майно-ві відносини. Разом з тим деякі зобов'язання можуть бути і немайновими, наприклад, деякі зобов'язання, що виникають у галузі авторського права, коли автор ви-магає виправлення перекручень в своєму творі, коли автор виконує планову роботу, за яку не сплачується гонорар; коли виконується доручення немайнового характеру.

Залежно від особливостей змісту, специфіки об'єкта і підстав виникнення зобов'язання в цивільному праві розрізняють односторонні і взаємні види зобов'язань.

У тих випадках, коли одній стороні зобов'язання на-лежить право, а іншій - обов'язок, зобов'язання вважає-ться одностороннім. До односторонніх зобов'язань від-носять договори позики, дарування.

Якщо кожна із сторін набуває поруч з правами ще й певних обов'язків, то зобов'язання вважається взаємним (купівля-продаж).

В залежності від ступеня визначеності предмета зо-бов'язання, вони поділяються на однооб'єктні, альтер-нативні і факультативні. За однооб'єкгним зобов'язан-ням кредитор має право вимагати від боржника вико-нання певної визначеної дії. Так, за договором купівлі-продажу будинку продавець повинен передати покупцеві саме будинок, а не якусь іншу річ чи виконати інші дії.

Альтернативне зобов'язання - це зобов'язання, зміс-том якого є право вимоги і відповідний йому обов'язок здійснити одну з кількох дій на вибір. Здійснення однієї із цих дій і складає виконання зобов'язання. Право ви-бору, якщо інше не випливає з закону чи тексту догово-ру, або із суті договору, - належить боржнику. Він ви-рішує, які саме дії має вчинити. В силу спеціальних вка-зівок закону право вибору може бути надане і кредитору. Так, Закон України "Про захист прав споживачів" на-дає покупцеві при покупці неякісного товару право ви-магати: заміни речі чи її ремонту, чи зменшення її купі-вельної ціни, чи розірвання договору.

На відміну від альтернативних, факультативні зо-бов'язання це такі зобов'язання, в силу яких боржник повинен виконати певну дію, але йому надається мож-ливість замість цієї дії виконати іншу. Наприклад, борж-ник повинен передати кредитору майно, але замість цього він може виконати певну роботу, якщо виконання першого стає неможливим, при цьому кредитор не має права вимагати вчинення іншої, ніж визначено, дії.

Зобов'язання, за яким боржник повинен виконати певну дію, а кредиторові належить право вимагати вчи-нення такої дії, називають зобов'язанням з позитивним змістом. Якщо ж кредитор має право вимагати від бор-жника, щоб той утримувався від вчинення певної дії, і той зобов'язаний її не вчиняти (наприклад, автор не по-винен передавати рукопис іншому видавництву), то такі зобов'язання мають назву зобов'язань з негативним зміс-том.

Цивільне законодавство розрізняє також головні і до-даткові (акцесорні) зобов'язання. Додатковим є зобов'я-зання, мета якого забезпечити виконання головного зо-бов'язання (так, угода про заставу забезпечує виконання основного договору-позики). Додаткові зобов'язання ті-сно пов'язані з головним і припинення головного зо-бов'язання відповідно припиняє і додаткове.

У більшості випадків особистість боржника чи кре-дитора не впливає на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. Після смерті особи, яка є сто-роною за таким зобов'язанням, її права та обов'язки пе-реходять до спадкоємців. Але деякі зобов'язання на-стільки тісно пов'язані з особою боржника чи кредито-ра, що виконати їх в іншому суб'єктному складі немож-ливо. Такі зобов'язання називаються особистими зобов'я-заннями. Так, смерть автора припиняє дію видавничого договору про написання книги, оскільки спадкоємці ав-тора не набувають права на написання визначеного твору.

За підставами виникнення зобов'язання поділяються на договірні, позадоговірні та односторонньо-вольові. Дого-вірні зобов'язання виникають із укладених між сторона-ми договорів. Підставою виникнення позадоговірних зо-бов'язань є: заподіяння шкоди, рятування майна, безпід-ставне збагачення. Односторонньо-вольові зобов'язання виникають із односторонніх угод (довіреність, заповіт).

Дія зручності вивчення зобов'язання розбиваються на групи за певними економічними та юридичними оз-наками. Наприклад:

1) зобов'язання з сплатної реалізації майна (купів-ля-продаж, поставка, контрактація, міна, довічне ут-римання);

2) зобов'язання з сплатної передачі майна в користу-вання (майновий найом, найом житлового приміщення);

3) зобов'язання з безоплатної передачі майна у влас-ність або користування (дарування, позичка);

4) зобов'язання з виконання робіт (підряд, підряд на капітальне будівництво);

5) зобов'язання з надання послуг (доручення, комі-сія, схов, експедиція);

6) зобов'язання з перевезень (залізничних морських, річкових, повітряних, автомобільних, морським та річко-вим буксируванням);

7) зобов'язання з кредитних розрахунків (позика, банківське кредитування, розрахунковий та поточний рахунки, розрахункові правовідносини, чек, вексель);

8) зобов'язання з страхування (майнове та особисте страхування);

9) зобов'язання за спільною діяльністю (спільна дія-льність громадян, спільна діяльність організацій);

10) зобов'язання, що виникають з односторонніх правомірних дій (публічна обіцянка винагороди, ведення чужих справ без доручення);

11) охоронні зобов'язання (зобов'язання, які вини-кають внаслідок заподіяння шкоди, рятування майна, безпідставного придбання чи збереження майна).

Використана література:

Бірюков І.А. та ін. Цивільне право України. – К., 2000.

Зобов'язальне право: теорія і практика. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 11.