регулює два види різнорідних відносин, деякі з них складаються сфері державного регулювання підприємницької діяльності, забезпечення реалізації права на цю діяльність державними органами (у сфері управління), а інші - у сфері товарно-грошових відносин щодо реалізації права на підприємницьку діяльність її суб’єктами.
Розглядаючи питання про місце підприємницького права в системі права, не можна не торкнутися питання про співвідношення підприємницького права і цивільного права. У звичайному вигляді співвідношення норм цивільного права (як традиційної галузі) і підприємницького права (як комплексної структури) можна охарактеризувати як співвідношення звичайного і специфічного. У підприємницькому праві є низка специфічних норм, що виходять за межі цивільного права ( наприклад, норми, що регулюють державну реєстрацію, ліцензування підприємницької діяльності), оскільки традиційно галузеве регулювання цивільного права розраховане на облік особливостей майнових відносин, але не може враховувати специфіку реалізації підприємницької діяльності у сфері управління. Однак ці самі норми органічно входять у підприємницьке право як комплексне утворення, оскільки воно здійснює регулювання не тільки майнових, а й управлінських відносин у сфері підприємництва.
Норми підприємницького права неоднорідні, але єдине цільове спрямування формує їх в єдину правову спільність, відокремлену сукупність правових норм. Отже, підприємницьке право як галузь права - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.
Підприємницьке право як галузь науки - це сукупність наукових знань про підприємницьке право, підприємницьке законодавство, та практику його застосування.
3. Підприємницьке законодавство.
У літературі визначилася позиція визнання законодавства про підприємництво самостійною галуззю законодавства. Інколи його узагальнено характеризують як самостійний масив правових норм, що регулюють відносини між особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, або з їх участю.
Підприємницьке законодавство як галузь законодавства - це сукупність нормативних актів, що регулюють суспільні відносини в сфері підприємництва. Ці нормативні акти містять норми, категорії та інститути декількох галузей права, що регулюють різноманітні за характером відносини.
У підприємницькому законодавстві як самостійній галузі законодавства України можна виділити три блоки нормативно-правових актів:
Конституція України, що містить норми про підприємництво;
Блок спеціальних нормативних актів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, основним із яких є Закон України “Про підприємництво”;
Нормативно-правові акти, що містять окремі норми або їх сукупність, які регулюють підприємництво ( наприклад, Цивільний Кодекс України).
Підприємницьке законодавство України складають регулюючі підприємство закони, декрети та постанови Кабінету Міністрів, нормативні акти міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування, у тому числі тих державних органів, що здійснюють державне регулювання підприємництва, контроль і нагляд за ним. Найбільшу значимість мають законодавчі акти.
Серед законів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, слід назвати Закони України “ Про підприємництво” від 07.02.91 р., “Про підприємства в Україні” від 27.03.91 р., “Про господарські товариства” від 19.09.91 р., “ Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18.02.92 р. та інші. Нарівні з ними велике значення мають закони, що не тільки регулюють відносини у сфері підприємництва, а й стосуються цих відносин. Наприклад, це закони України “Про власність”, “ Про аудиторську діяльність” та інші.
Значну роль у регулюванні підприємницької діяльності відіграють також підзаконні акти. У їх числі - Укази Президента України, або ж низка важливих нормативних актів, що регулюють підприємництво Указами Президента була затверджена ( положення).
Важливе значення мають також підзаконні акти Кабінету Міністрів України, особливо положення, затверджені постановами уряду України. Серед них Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. також Постанова Кабінету Міністрів України “Про упорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств” від 31.12.92 р.
Великий масив становлять відомчі нормативні акти, у тому числі Міністерства економіки України (особливо у сфері зовнішньоекономічної діяльності, де прийнято десятки відомчих актів), Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Ліцензійної палати тощо.
Також мають право на існування :) локальні нормативні акти, що роздробляються і приймаються безпосередньо суб’єктами підприємницької діяльності з метою її саморегулювання. Ці акти можуть регулювати діяльність суб’єкта в цілому (наприклад, статут), його окремих структурних частин або відокремлених підрозділів (наприклад, Положення про філію, представництво) , або встановлювати режим комерційної таємниці тощо. Нарівні з нормативними актами за останні декілька років клалася судово-арбітражна практика застосування законодавства.
Незважаючи на швидкий і в цілому прогресивний розвиток законодавства про підприємництво, існує безліч відносин у сфері підприємництва, що зовсім не врегульовані законом, або його регулятивний вплив є надзвичайно слабким через безліч підзаконних нормативних актів, що знижую ефективність правового впливу на підприємницьку діяльність.
Одним з напрямів удосконалення законодавства про підприємництво є забезпечення верховенства закону, в тому числі підвищення ролі закону в регулюванні відносин у сфері підприємництва, їх пряма реалізація або конкретизація в підзаконних нормативних актах, виключення довільного тлумачення тощо. Підприємницький кодекс як комплексний міжгалузевий нормативний акт необхідний для спільного і погодженого використання різнорідних норм у сфері підприємництва з метою належної реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.
Правові норми класифікують за різними ознаками. За функціональною роллю в механізмі правового регулювання розрізняють первинні правові норми і норми - правила поведінки. До первинних правових норм можна віднести такі, що мають узагальнений характер, вирізняються найбільш високою формою абстрагування, шляхом яких визначаються мета, завдання, принципи, межі, напрямки правового регулювання, закріплюються правові категорії і поняття.
Норми правила поведінки норми безпосереднього врегулювання відносин у сфері підприємництва, що визначають права і обов’язки суб’єктів, умови і міру їх реалізації, види санкцій, застосовуваних до правопорушників. У