форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Право громадян на звертання – це одне з найбільш важливих, , як мені здається, політичних прав громадян. Звичайно, неважливих прав бути не може, але дане політичне право достатнє актуально сьогодні саме в нашій країні, тому що здійснення права на звернення допомагає здійсненню і захисту інших прав людини і громадянина.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Особи, винні у порушенні Закону України “Про звернення громадян”, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.
З кожним роком на місцях влада удосконалює свою роботи по зверненню громадян.
Створення необхідних умов для звернень та особистого прийому громадян в органах виконавчої влади на місцях, вчасне реагування на пропозиції, заяви та скарги, особливо коли це стосується інвалідів, ветеранів війни та праці, пенсіонерів, багатодітних сімей, одиноких матерів тощо.
Звернення громадян систематично аналізуються, розглядаються і пересилаються у відповідні органи виконавчої влади для ухвалення рішення.
Список використаної літератури:
Конституція України від 28.06.1996р.
Закон України “Про звернення громадян”від 02.10.1996р. № 393\96-ВР , 1996, № 47- Ст.256
Закон України “Про уповноваженого з прав людини”
Цивільний Кодекс України
Європейська конвенція по правах людини 03 вересня 1953р.
Закон України “Про додовнення до деяких законодавчих актів України” N 653-XIV від 13.05.99,\\ ВВР, 1999, N 26, ст.219
Божко Д. “Розгляд звернень громадян : проблеми та шляхи рішення”, Урядовий Кур”єр від 25.05.2000р.—Ст.3
Гавриляка А. Щодо удосконалення управлінської діяльності Верховної Ради. // Право України. – 1997. - № 6. - С. 24.
Коментар до Конституції України — К.: Інститут законодавства Верховної Заради України. – 1998. -Ст.56
Ковкін П.О. “Організація процеса вирішення проблем громадян” , Віче від 06.08.1998р.- Ст.4
Копейчіков В. “Основи конституційного права України”\\Київ, 1998р.-Ст. 95
Мелащенко В.Ф. “Основи конституційного права України”\\ Київ,1995р.-Ст.178
Погорілка В.Ф. “Конституційне право України”\\ Наукова думка, 1999р- Ст. 232.
Рожко М.С. “Аналіз надходжень звернень від громадян в державні органи” , Фінанси України, 2001- Ст.5
Фомкін О.В. “Як опрацьовує звернення громадян Парламент України”, Урядовий кур”єр, 28.01.2001р. – Ст.8
Европейская конвенция по правам человека, вступившая в силу 3 сентября 1953 года.