6) «Чи згодні Ви з тим, що Конституція України має прийматися всеукраїнським референдумом

17 квітня 2000 в Київі відбувся референдум , як і обіцяла виконавча влада. Його результати вразили не лише політологів та противників референдуму, а здається й самих ініціаторів всенародного опитування. За даними Центральної виборчої комісії, понад 80 відсотків виборців виявили активний інтерес до запитань референдуму та засвідчили свою громадянську позицію. Що насправді відбувалося в Україні 16 квітня? І як українська демократія даватиме собі раду з наслідками референдуму? Коментує відомий український політолог Олександр Дергачов:

Відомо, що йдеться про зміни в Конституції, які потребують конституційної більшості, якої немає в нашій Верховній Раді і яка навряд-чи виникне. Проте є складні процедури, не дуже прописані в нашому законодавстві. Доведеться шукати якихось легітимних шляхів втілення результатів референдуму. Мабуть такі пошуки будуть з боку парламентської більшості, яка має орієнтуватись на дії виконавчої влади, президента насамперед. Буде вжито певних заходів, щоб не поспішати, але й так, щоб не напоротися на критику щодо узурпації влади Верховною Радою в разі, якщо вона не захоче реалізувати результати референдуму.

Ми маємо констатувати, що розмови про реформи в Україні сьогодні можна вести тільки суто в економічній площині. Політичні демократичні реформи в сучасній Україні неможливі. Вони будуть припинені, і саме з такою Україною Європі доведеться мати справу. Якісь компроміси можливі, тому що треба шукати взагалі засад співпраці, ізолювати Україну, виключити її з Парламентської Асамблеї Ради Європи можна, припустимо, але все одно треба буде розбудовувати з нею стосунки. Про це свідчить і візит Мадлен Олбрайт, яка навряд-чи сумнівалася в наслідках референдуму. Матимемо певну перспективу економічних реформ, і маємо забути на найближчий час про демократичні політичні реформи. Житимемо в такій специфічній країні.

3.2.Основні питання проєкта Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”.

Оскільки внесення змін і доповнень до нині чинного закону призвело б до суттєвої зміни його структури і змісту, то, відповідно до правил законодавчої техніки, виклад закону у новій редакції стає принципово неможливим. Саме тому автори законопроектів фактично створили новий закон.

Необхідність створення і якнайшвидшого прийняття Верховною Радою нового закону про референдум не викликає ніяких заперечень. Особливо актуальним це стало у контексті проголошення президентським указом всеукраїнського референдуму за народною ініціативою у квітні 2000р.

Прийнятий Верховною Радою України 15 березня 2001 року Закон України "Про всеукраїнський референдум " не підписано і повернуто Президентом України до Верховної Ради України з пропозицією відхилити його як такий, що обмежує можливості для здійснення в Україні народовладдя, призводить до звуження змісту та обсягу конституційного права громадян брати участь в управлінні державними справами, суперечить іншим нормам Конституції та законів України, не забезпечує належну організацію підготовки та проведення всеукраїнського референдуму .

Законом, зокрема, усеукраїнський референдум визначається як спосіб прийняття громадянами України законів України й інших рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування. Відповідно до прийнятого документа, по суб'єктам ініціативи всеукраїнські референдуми поділяються на референдуми : по народній ініціативі (щодо визнання недіючим того чи іншого закону чи окремих його положень); з ініціативи Президента України; з ініціативи Верховної Ради України.

По предмету питання поділ йде на референдуми : про внесення змін у Конституцію України; про зміну території України (щодо схвалення пропозиції Президента про зміну території України); про скасування визначеного закону чи окремих його положень.

Законом також встановлюються обмеження щодо проведення всеукраїнського референдуму (зокрема, протягом одного року після проведення всеукраїнського референдуму ) і кількості його питань (на всеукраїнський референдум може виноситися тільки одне питання). Під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму необхідна наявність підписів не менш 3 млн. громадян України, які мають право голосу, за умови, щодо підписів на призначення референдуму, які треба зібрати не менш чим у двох третинах областей і не менш чим по 100 тис. підписів у кожній області.

Крім Того, визначені правові наслідки всеукраїнського референдуму :

- про внесення змін у Конституцію України - закон про внесення змін в Основний закон підписується Президентом України, якщо такий закон не затверджений референдумом , то він повторно подається в парламенти з наступних скликань;

- про скасування визначеного закону чи окремих його положень, рішення щодо втрати сили законами, які схвалені на всеукраїнському референдумі утрачають силу з дня офіційного опублікування результатів усеукраїнського референдуму ;

- з питань про зміну території України - правовий акт про зміну території України, схвалена на всеукраїнському референдумі , набирає сили в день офіційного опублікування результатів усеукраїнського референдуму . Якщо на референдумі рішення про зміну території України не було підтримано громадянами України, то повторне звертання щодо зміни цієї ж території в таких же границях можливо лише до парламентів наступних скликань.(за матеріалами "Українського Фінансового Сервера". )

Як повідомлялося в засобах масової інформації, 24 травня 2001р. Рада повторно прийняла закон про всеукраїнський референдум , частково погодившись з деякими пропозиціями президента. Відповідно до закону, на референдум можуть виноситися питання про зміну території, внесенні змін до Конституції, а також до законів.Закон забороняє проведення двох референдумів протягом одного року, а також винесення одночасне декількох питань. Проведення референдуму фінансується исключительноиз держбюджету.

Верховна Рада Украіни установила правила «референдумной гри», прийнявши в новій редакції закон «Про всеукраїнський референдум». За прийняття нової редакції закону 25 грудня 2001р. проголосували