Розділ ІІІ Конституції України «Вибори.референдум », присвячений питанням безпосередньої демократії, є найменшим з по-між усіх розділів і складається з шести невеличких статей (з 69 по 74 включно). Причому реального механізму реалізації права громадян України на проведення референдуму за народною ініціативою дані статті не містять.

Законопроектом не передбачено розмежування референдумів на консультативні та імперативні. Тобто будь-яке рішення референдуму має обов'язковий характер, що суперечить як теорії, так і практиці конституціоналізму в усьому світі.

Треба відзначити ще один дуже важливий момент. Ми маємо в Україні досить своєрідну систему народної ініціативи, і саме це обумовлює необхідність прийняття закону про народну ініціативу і закону про реалізацію рішень за народною ініціативою. І сьогодні розвиток подій свідчить, що в перспективі такі норми мають бути виписані в українському законодавстві.

Оскільки внесення змін і доповнень до нині чинного закону призвело б до суттєвої зміни його структури і змісту, то, відповідно до правил законодавчої техніки, виклад закону у новій редакції стає принципово неможливим. Саме тому автори законопроектів фактично створили новий закон.

Необхідність створення і якнайшвидшого прийняття Верховною Радою нового закону про референдум не викликає ніяких заперечень. Особливо актуальним це стало у контексті проголошення президентським указом всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Проведення референдуму в тому вигляді, який було запропоновано президентським указом і здійснено на практиці, аж ніяк не вирішує проблем дієвості виконавчої влади і приведе Україну до безкінечного ланцюга нових референдумів і виборів, щонайменше на два найближчі роки. Результати цього референдуму можуть лише посилити правовий і політичний хаос, призвести до розколу і без того нестійкої парламентської більшості.

Реальною альтернативою цьому є виконання норм Конституції та законів України щодо механізму ревізії Конституції, яка передбачалася питаннями, винесеними на всеукраїнський референдум .

Проголошення і проведення українського референдум за народною ініціативою є яскравою ілюстрацією вибриків неконсолідованої демократії.

Література 1 Голос України. — 2000. — 25 лютого. — С. 2-3.
2 Укрпартінформ. — 2000. — № 2(14). — С. 3.
3 Речицкий В. Впечатления участника // Российско-украинский бюллетень. — 2000. — № 6-7. — С. 46.
4 Звернення Всеукраїнської громадської конференції «Референдум і ми: від громадянської позиції — до громадянської дії». — К., 2000. — 18 березня.
5 Див., наприклад: Громадська експертна Рада. — К. — Лютий 2000р.
6 Скрябін Д. Конституційному суду зроблено венеціанське попередження // День. — 2000. — 22 березня.
7 Коцина И. Парламентская Ассамблея Совета Европы предлагает Украине нарушить Конституцию? // Факты. — 2000. — 14 марта.
8 Попередній аналіз публікацій державних ЗМІ щодо висвітлення підготовки до всеукраїнського референдуму (березень — перша половина квітня 2000) //http://www.cvu.kiev.ua/cvu_actions/referendum/ref_day/analiz0002.html
9 Українці підтримали посилення влади Кучми //http://www.pravda.com.ua/arhiv/16042000_referendum.htm#t2
10 Інтерфакс-Україна. — 2000. — 17 квітня.