б) управлінські відносини внутріорганізаційного характеру, що виникають у процесі діяльності суб'єктів законодавчої (представницької) і судової влади, а також органів прокуратури;

в) управлінські відносини, що виникають за участю суб'єктів місцевого самоврядування;

г) окремі управлінські відносини організаційного характеру, що виникають у сфері “внутрішньої” життя суспільних об'єднань і інших недержавних формувань, а також у зв'язку зі здійсненням суспільними об'єднаннями зовнішньо-владних функцій і повноважень.

Адміністративно-правові відносини можна поділити також на внутрішні та зовнішні; майнові і немайнові; такі, що захищаються в адміністративному порядку, і такі, що захищаються у судовому поряд-ку.

5. Державно-управлінські відносини як складова

адміністративних правовідносин

Державно-управлінські відносини є лише частиною суспільних відно-син, що врегульовані нормами адміністративного права.

На відміну від адміністративних правовідносин у цілому обов'яз-ковим суб'єктом державно-управлінських відносин має бути суб'єкт державного управління. Суб'єктами державного управління є насампе-ред органи виконавчої влади. Водночас певна частина суб'єктів дер-жавного управління такого статусу не має: наприклад, адміністрації державних підприємств, установ, інших організацій.

Для реалізації функції виконання суб'єкти державного управління наділені повноваженнями державно-владного характеру, тобто одер-жують від держави право здійснювати розпорядчу функцію. При цьо-му вони діють від імені держави і з метою реалізації державної політи-ки у тій чи іншій сфері суспільного розвитку, застосовують заходи як переконання, так і державного примусу.

Розпорядча діяльність управлінських суб'єктів дістає вияв

у прийнятті загальнообов'язкових приписів, які закріплюються в указах, постановах, положеннях, розпорядженнях, інструкціях, протоколах тощо;

у організації виконання за-значених приписів;

у здійсненні контролю за цим процесом.

Нові функції і завдання держави в сучасних умовах зумовлю-ють і новий зміст державно-управлінських відносин. Так, одно-сторонньо-владний характер цих відносин в ринкових умовах якісно змінюється, хоч і зберігає свою природу. Здійснення загальних функцій обслуговування суспільних потреб не виключає застосування господарсько-розпорядчих і владно-примусових засобів державного управління, але вони вже не домінують у цій діяльності. Хоча у підтриманні встановленого правопорядку держава має всебічно використовувати необхідні для цього владно-примусові засоби.

Державно-управлінські відносини існують у різних формах, і однією з них є адміністративно-правові відносини. Адже певна кількість держав-но-управлінських відносин регулюється конституційним, фінансовим, земельним, екологічним та іншими галузями права. І це цілком зако-номірно, позаяк неможливо усі прояви державного управління охопити у повному обсязі адміністративно-правовим регулюванням.