Законопроект про внесення змін до Конституції, який розглядався Верховною Радою і не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради не менш як через рік від дня прийняття такого рішення щодо даного за-конопроекту.

З метою забезпечення стабільності Конституції Вер-ховна Рада протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції (ст. 158).

Основним змістом законодавчої функції Верховної Ради є, звичайно, прийняття законів.

Їз змісту Конституції випливає, що Верховна Рада може приймати закон з будь-якого питання за винятком тих, які вирішуються виключно всеукраїнським рефе-рендумом. Проте Конституцією передбачається коло пи-тань, які вирішуються виключно законами України. Згідно зі ст. 92 Конституції, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини й гро-мадянина, гарантії цих прав та свобод; основні обов'яз-ки громадянина; громадянство; правосуб'єктність гро-мадян, статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; порядок за-стосування мов. Основну групу питань виключно зако-нодавчого регулювання складають екологічні, соціальні, культурні та економічні питання. Так, виключно зако-нами України визначаються: засади використання при-родних ресурсів, виключної (морської) економічної зо-ни, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, тран-спорту і зв язку; основи соціального захисту, форми й види пенсійного забезпечення; засади регулювання пра-вд і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, мате-ринства, батьківства; виховання, освіти, культури й охо-рони здоров'я; екологічної безпеки; правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регу-лювання; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономіч-ної діяльності, митної справи; засади регулювання демо-графічних і міграційних процесів.

Виключно законами визначаються основи політичної системи, організація і діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема; засади утворення й діяльності політичних партій, інших об'єднань грома-дян, засобів інформації; організація і порядок проведен-ня виборів та референдумів; організація й порядок ді-яльності Верховної Ради, статус народних депутатів; ор-ганізація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики; судоустрій, судочинство, статус суддів, за-сади судової експертизи, організація і діяльність проку-ратури, органів дізнання й слідства, органів та установ виконання покарань; основи організації і діяльності ад-вокатури.

Також виключно законами визначаються територі-альний устрій України; засади місцевого самоврядуван-ня; статус столиці України; спеціальний статус інших міст; правовий режим державного кордону; основи на-ціональної безпеки, організації Збройних Сил і забезпе-чення громадського порядку; правовий режим воєнного й надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації.

Традиційним є законодавче визначення засад ци-вільно-правової відповідальності; діянь, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушен-нями та відповідальність за них.

Крім цього, виключно законами встановлюються:

Державний бюджет і бюджетна система України; систе-ма оподаткування, податки й збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а та-кож статус іноземних валют на території України; порядок утворення й погашення внутрішнього та зовніш-нього боргу; порядок випуску й обігу державних цінних паперів, їх види тощо. Законами встановлюються також порядок використання і захисту державних символів; військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання; державні нагороди; державні свята; одиниці ва-ги, міри й часу, порядок встановлення державних стан-дартів; порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний або міграційний режим, відмінний від загального, й оголо-шується амністія (ст. 92 Конституції).

Отже,пріоритетною функцією Верховної Ради є, природньо, законодавча. У загальних рисах вона полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх та-кими, що втратили юридичну силу, скасуванні або у призупиненні їх дії.

2.2.2. Установча функція.

Іншою, не менш важливою, функцією Верховної Ра-ди серед її головних функцій є установча (державо-творча, організаційна) функція. Пріоритетними на-прямами діяльності парламенту по здійсненню цієї функції є, звичайно, формування або участь у фор-муванні органів виконавчої і судової влади, а також формування власних, парламентських структур; при-значення чи обрання на посади, звільнення з посад, на-дання згоди на призначення і звільнення з посад осіб інших органів державної влади та державних організа-цій, сприяння формуванню органів місцевого самовря-дування; вирішення питань, що стосуються інших еле-ментів (атрибутів) механізму держави: територіального устрою, Збройних Сил та інших складових механізму держави.

Пріоритетним напрямом установчої функції парла-менту є призначення виборів Президента у строки, пе-редбачені Конституцією. Обрання Президента, відповід-но до ст. 103 Конституції, здійснюється громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

Роль парламенту у формуванні органів виконавчої влади за чинною Конституцією істотно змінилася, але він не усунутий від цього напряму державотворчого процесу. Верховна Рада вирішує, зокрема, питання про надання згоди на призначення Президентом Прем'єр-міністра, може прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів, яка має наслідком відставку Кабінету Мі-ністрів (ст. 87, 115 Конституції), розглядає і приймає рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів; вирішує питання про надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Прези-дентом Голови Антимонопольного комітету. Голови Фонду державного майна; Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення.

Але найширші і найвагоміші державотворчі функції і повноваження має Верховна Рада у формуванні органів судової влади та прокуратури. Відповідно до ст. 85 Кон-ституції, вона обирає суддів безстроковє; призначає тре-тину складу Конституційного