Історично товариства є традиційною формою підприємництва. Світовий бізнес відпрацював кілька видів товариств, які різняться:

по-перше - способами формування та функціонування статутного капіталу;

по-друге - межами відповідальності учасників за забов’язаннями товариства. «Лекции по праву собственности» (Суханов У.А. Москва - 94) стр. 91

Згідно з першим критерієм Закон розрізняє акціонерні товариства - товариства капіталів, тобто організації, в яких засновники приймають участь тільки своїми майновими внесками, але не обов’язково - особистою діяльністю та неакціонерні (інші) товариства - особові, тобто організації, де засновники приймають участь не тільки майновими внесками, а й неодмінно й особистою діяльністю. «Господарське право» (Курс лекцій, Київ - 96 «Вентурі») стр. 51

Відповідно до другого критерію - в залежності від характеру відповідальності учасників товариств за боргами - товариства розподіляються на товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства та командитні.

Господарські товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України, можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступати в суді, арбітражному суді та третейському суді від свого імені, вони діють на підставі установчих документів, передбачених ст.4 Закону України «Про господарські товариства» (акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору, затверджених учасниками, а ними згідно ст.3 Закону України «Про господарські товариства» можуть бути підприємства, установи, організації - юридичні особи та громадяни - фізичні особи, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів, порядок ліквідації та реорганізації товариства та інші умови згідно чинного законодавства України.

Засновниками та учасниками господарських товариств, нарівні з громадянами та юридичними особами України, також можуть бути іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи та міжнародні організації, крім випадків, встановлених законодавчими актами України (ч.3, ст.3 Закону України «Про господарські товариства»).

Підприємства, установи та організації, які стали учасниками товариства не ліквідуються як юридичні особи.

Згідно ст.2 Закону України «Про господарські товариства» товариства мають власні назви із зазначенням організаційно-правової форми товариства: «Найменування товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних та командитних товариств - прізвища учасників товариства, а також інші необхідні відомості».

Найменування товариства не може вказувати на належність товариства до відповідних міністерств, відомств і громадських організацій. Місцезнаходження (розташування) товариства повинно бути на Україні ».

Згідно ст.5 Закону України «Про господарські товариства» товариство визнається створеним на невизначений строк, якщо в установчих документах не вказано строк його діяльності.

Умовою набуття товариством прав юридичної особи є його державна реєстрація, внаслідок цієї процесуально-правової дії всі підприємства включаються до державного реєстру підприємств України. Державна реєстрація товариства проводиться за правилами встановленими Законом України «Про підприємства в Україні».

Відповідно до законодавства України товариства мають право створювати на теріторії України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства.

Філіал юридичної особи - це структурно і теріторіально відособлена її частина, яка за місцем свого знаходження виконує всі або найголовніші функції самої юридичної особи: виробничу, наукову тощо.

Представництво - теж частина юридичної особи, але воно здійснює лише окремі функції від імені юридичної особи поза місцем її знаходження (укладає договори, дає згоду на оплату рахунків тощо). Філіали та представництва не мають прав юридичної особи.

Дочірньою може визнаватися організація, яка створена як юридична особа іншою організацією шляхом передачі їй частини свого майна у повне господарське відання або оперативне управління для досягнення цілей, визначених засновником. Засновник затверджує статут дочірньої организації, призначає її керівника і здійснює щодо неї інші права власника, передбачені законодавчими актами. Дочірня організація зазначається в статуті організації, що її створила. Проте дочірня організація не відповідає по боргах своєї основної організації, а ця остання - по боргах дочірньої організації. При неплатіжездатності (банкрутстві) засновника стягнення по йго боргах може звертатись на майно дочірньої організації при умові ліквідації останньї і після задоволення претензій її кредиторів. «Цивільне право» (Підопригори О.А., Бобрової Д.Б., Київ - 96 «Вентурі») стр. 77

Ст.19 Закону України “Про господарські товариства” передбачає випадки припинення господарського товариства:”Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимого антимонопольного законодавства. Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов’язків товариства переходить до його правонаступників.

Товариство ліквідується :

а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;

б) за рішенням вищого органу товариства;

в) на підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ними законодавства; на підставі рішення арбітражного суду в порядку, встановленому Законом України “Про банкрутство”;

г) з інших підстав, передбачених установчими документами.

Закон наділяє учасників господарських товариств правами та обов’язками.

Учасники товариства мають право:

брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному