Кодекс запроваджує і у сфері лісового господарства. Передбачено, що землі лісового і водного фондів можуть перебувати в державній, комунальній, а також приватній власності. Громадянам і юридичним особам надано право набувати у власність земельні ділянки для заліснення. За рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади вони також можуть безоплатно або за плату набувати у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських (фермерських) та інших господарств (ст.56). До того ж, у власність переходять штучно створені ліси.
Особам надано право створювати водойми на землях, які знаходяться у приватній власності, для власних потреб та підприємницької діяльності. Згідно зі ст.59 Кодексу, замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів) можуть безоплатно передаватись у власність громадянам і юридичним особам. На своїх земельних ділянках власники можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Кодекс також врегулював питання землекористування у прибережних смугах.
Серед інших кардинальних змін, які передбачені Земельним кодексом, – виникнення права на земельну ділянку за набувальною давністю у випадках, коли громадянин чи юридична особа добросовісно, відкрито, безперервно протягом 15 років користується нею. Це дозволяє зняти безліч проблем, пов'язаних із юридично неоформленими земельними ділянками, та залучити до бюджету додаткові кошти від справляння плати за землю. Вперше детально визначені правовідносини власників і землекористувачів сусідніх земельних ділянок, встановлені вичерпні підстави припинення права власності і переходу права на земельну ділянку.
На спільній правовій базі країн Європейського Співтовариства побудована класифікація земель України. Визначено механізм їх розмежування, права державної і комунальної власності та порядок передачі земель з державної власності у комунальну, і навпаки. Суттєво спрощена процедура відведення земельних ділянок, що раніше викликало справедливі нарікання інвесторів та гальмувало інвестиційні процеси.
4.Перспективи земельної реформи
Прийняття Земельного кодексу не вирішує всіх нагальних проблем, пов'язаних із землею, а визначає лише напрямки подальших дій. Аби “земельний механізм” запрацював, необхідно прийняти ще близько 30 законів, зокрема, про грошову оцінку землі, про Земельний (іпотечний) банк, про Державний земельний кадастр, про землеустрій, про іпотеку, про розмежування державної, комунальної і приватної власності тощо.
Після введення в дію Земельного кодексу надходження до бюджету лише від плати за землю (в тому числі від оренди) складатимуть 3 мільярди гривень щорічно, а від продажу земель несільськогосподарського призначення – понад 40 мільярдів гривень. Земельний обіг сільськогосподарських угідь передбачається на рівні 1-2 відсотків.
З'явиться новий товар – земля, яку можна використовувати для забезпечення фінансових зобов'язань. У земельному фонді України – 33 млн. га ріллі, вартістю 140-350 млрд. грн. Під таку надійну заставу кредити виділятимуть не лише вітчизняні банки, а й іноземні структури. Введення землі в обіг заспокоїло і західних партнерів, яких українська сторона поспішила повідомити про свої досягнення. Вже 31 жовтня керівництво Світового банку під час зустрічі з прем'єр-міністром України висловило готовність зосередити свою роботу на українському АПК, зокрема, на питаннях його кредитної підтримки. Для цього Світовий банк готовий надати Україні кредит у розмірі 132 млн. доларів.
На початок 2002 року 6,5 млн. селян стали власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай). Розпочався активний процес оформлення Державних актів на право приватної власності на землю. Однак сьогодні Державні акти отримали лише 1 млн. 300 тисяч селян. 1 жовтня Американське урядове агентство з міжнародного розвитку (USАID) виділило Україні 14,5 млн. доларів на видачу близько 1 млн. 800 тисяч Державних актів на землю, передбачених земельною реформою. Таким чином, Україні доведеться самостійно виготовити ще близько 3 млн. 200 тисяч документів на суму близько 25,5 млн. доларів. Очевидно, робитимуть це за рахунок селян, які виявлять бажання отримати землю в натурі. В результаті земля суттєво "підскочить" у ціні.
Такі адміністративні перепони, ймовірно, стимулюватимуть селян здавати свої земельні паї в оренду, або й взагалі продавати їх, що не відповідає інтересам українського села.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Онищенко О. та ін. Проблеми реформування відносин власності та організаційних структур господарювання на селі //Економіка України. – №9. – 1998.– С.12.
Право собственности в Украине /Под ред.Шевченко Я.Н.. – К.: Блиц- информ, 1996. – 320 с.
Федоров М. Трансформація земельних відносин в аграрній сфері // Економіка АПК.– № 4. – 1998. – С.12-17.
Шепотько Л. та ін. Село: сучасна політика і стратегія розвитку. – К., 1997. – 328 с.
Доценко-Білоус Н. Право на землю від декларацій до дій. – Київ, Нова Політика, 2001.