Перша Конституція України Гетьмана Пилипа Орлика 1710 рік
I
Оскільки поміж трьома богословськими чеснотами чільне місце
належить вірі, - у цьому першому пункті годиться повести мову про
святу православну віру східного обряду, якою войовничий козацький
народ уперше й понині просвітився ще за панування хозарських
каганів від апостольського Константинопольського престолу і яку й
нині невідступно обстоює, бо ніколи жодною чужою релігією
збаламучений не був. Добре-бо відомо, що славної пам'яті гетьмана
Богдана Хмельницького з Військом Запорозьким єдина причина
спонукала взятися до зброї і розпочати справедливу війну проти
Речі Посполитої польської (опір турботи про права і вольності):
потреба вборонити свою православну віру, яку влада поляків
різноманітними утисками приневолила до з'єдинення з римською
церквою. Але й після того, як новоримське чужовір'я було
викорінене з Вітчизни, він, саме через спільність релігії, а не з
інших мотивів, удався із Військом Запорозьким і народом руським
до Московської імперії за покровительством і добровільно
піддався.
Тому новообраний нині найясніший гетьман, якщо Господь Бог
кріпкий і нездоланний у битвах допоможе визволити нашу Вітчизну
увінчаною успіхами зброєю блаженної його милості найяснішого
короля шведського з ярма московської неволі, повинен того
дотримуватися і, як і належить йому, особливо пильнувати і рішуче
ставати на перешкоді впровадженню у нашій руській Вітчизні
будь-якої чужої релігії. А якщо де-будь виявиться - чи потай, чи
явно, - то повинен своєю владою її викорінювати, заборонити
проповідувати і поширювати. Також не давати дозволу на проживання
в Україні послідовникам чужовір'я, а особливо облудного іудаїзму.
Докладаючи всіх сил, нехай недремно піклується про те, щоб лише
єдина православна віра східного обряду під послухом найсвятішого
апостольського Константинопольського престолу навічно була
утверджена і поширювалася для примноження Божої хвали розбудовою
церков і вдосконаленням синів руських у вільних мистецтвах і щоб
воно буяло і квітло, мов троянда поміж терням, між чужинецькими
релігіями сусідніх держав.
А для більшого впливу чільного у Малій Русі Київського
митрополичого престолу і задля зручнішого управління духовними
справами нехай найясніший гетьман доб'ється по звільненню нашої
Вітчизни з-під московського ярма для провінції, що йому наділена,
надана і довірена та для довколишніх земель від апастольського
Константинопольського престолу первісної екзаршої влади. Таким
чином відновляться колишні стосунки і синівський послух нашої
Вітчизни отому апостольському Константинопольському престолові,
що його євангельською проповіддю наша Вітчизна удостоїлася
просвітитися і утвердитися у святій Вселенській вірі.
II
Кожна держава постає й існує завдяки непорушності кордонів.
Так і територія нашої Вітчизни, Малої Русі, нехай на постраждає
ані від нападу, ані внаслідок неправомірного рішення у своїх
кордонах, що закріплені договорами з Річчю Посполитою, з
найяснішою Портою Оттоманською та з Московською імперією. А
передовсім (щоб не порушувався кордон) по річці Случ (який
визначає територію), що прилучена під проводом Богдана
Хмельницького від Речі Посполитої у власність Гетьманщини і
Війська Запорозького, навічно повернена і усталена на основі
угод.
За тим зобов'язаний ясновельможний гетьман пильно
прослідкувати під час переговорів найяснішої королівської
величності Швеції та, якщо справа потребуватиме, рішуче
обстоювати цей пункт, наскільки стане хисту і змоги. Передовсім
же повинен звернутися з уклінним проханням до його найяснішої
королівської милості, ласкавого пана нашого оборонця, захисника і
покровителя, і закликати, щоб його найясніша величність нікому не
вибачав не лише зневаги прав і вольностей, але й порушення
кордонів і привласнення вітчизняних земель. Понад те належить
найяснішому гетьманові, нехай лиш війна щасливо завершиться,
домогтися від найяснішої королівської величності Швеції такої
згоди і гарантій, щоб найясніша королівська величність і його
наступники - найясніші королі Швеції - довічно вдовольнялись
титулом покровителів України і в дійсності стали б у майбутньому
захистом для нашої Вітчизни і зберегли б незмінними її права,
привілеї і кордони. Рівно ж належить ясновельможному гетьманові
благати найяснішу королівську величність, щоб у договорах його
величності з Московською імперією долучити умову повернення
вільними по закінченні війни наших полонених, які перебувають у
Московській імперії, а також повного відшкодування всіх втрат,
яких завдано Україні воєнними діями.
Окремо ясновельможний гетьман повинен звернутися до
найяснішої королівської величності з ласкавим проханням і
допильнувати, аби наші полонені, які перебувають у королівстві
його величності, вільними без перешкод повернулись у свою
Вітчизну.
III
Оскільки народ, колись званий хозарським, а потім -
козацьким, починає і веде свій родовід від войовничих і
непереможних гетів, а, крім того, закони близького сусідства
нерозривно в'яжуть і тісно поєднують долю козацького народу з
Кримською державою, то Військо Запорозьке неодноразово вступало з
нею у збройну спілку і приймало її союзницьку підмогу для оборони
своєї Вітчизни і своїх вольностей.
Тому, наскільки у майбутньому буде можливим, ясновельможний
гетьман повинен домогтися у найяснішого хана через послів
відновлення колишніх побратимських стосунків із Кримською
державою, оружної підтримки від неї і підтвердження вічної
приязні, з огляду на які сусідні держави у майбутньому не
зазіхали б на Україну і не наважувались би чинити їй будь-якого
насильства.
А по завершенні війни, коли Господь Бог своєю допомогою
благословить новообраного гетьмана посісти резиденцію під час
жаданого і співзвучного нашим задумам миру, - тоді він буде
зобов'язаний, докладаючи з передбачливою пильністю всіх зусиль
відповідно до свого високого уряду, дбати про те, щоб не було ані
нейменших порушень тривкого договору з Кримською державою. Щоби
побратимські стосунки з нею не зневажалися і не порушувалися
самовільно зухвалими порушниками з нашого боку, які, за звичкою
розбійного люду, не соромляться ламати і переступати не лише
звичаї дружби і сусідства, але й мирні договори.
IV
Військо Запорозьке Низове заслужило собі невмирущу славу
незліченними лицарськими подвигами на морі і на суходолі, за що
було нагороджене багатими даровизнами для спільного вжитку і
користі. Проте Московська імперія з метою пригноблення