приватних доручень. Ясновельможний гетьман повинен усією повнотою

влади викорінювати надужиття і сам того остерігатися і не чинити,

щоб не давати прикладу для наслідування іншим.

Усе те лихо - утиски і грабунок бідного посполитого люду -

корениться у честолюбстві захланних хабародавців. Не маючи на те

прав ані заслуг, а лише ненатлі бувши жадобою власного зиску,

вони заходяться купувати військові і посполиті посади, здобуваючи

гетьманську прихильність принадами хабарів, і таким робом

допинаються поза вільними виборами проти права і слушності до

найвищих гідностей - полковничої булави й інших посад. Тому

суворо постановляємо, щоб ясновельможний гетьман не лакомився на

жодні подарунки чи обіцянки і нікому не доручав полковничої

булави чи інших військових і посполитих посадах з огляду на

особисті стосунки та щоб силоміць на ті посади нікого не

нав'язував.

Військові і посполиті урядовці, а надто полковники,

неодмінно мають обиратися на виборах свобідним голосуванням і

волевиявленням, а по виборах затверджуватися владою гетьмана,

проте вибори таких урядовців повинні проводитися виключно зі

згоди гетьмана. Такого ж порядку належить дотримуватися і

полковникам: не обирати сотників чи інших урядовців за хабарі чи

на основі особистої прихильності, нехтуючи вільним голосуванням

усієї сотні, а також не усувати їх з посад внаслідок особистих

незгод.

XI

Вдови - козачі дружини - і їхні осиротілі діти, козачі

господарства і жінки у відсутності їхніх чоловіків, - коли ті

будуть зайнятими у воєнних походах або на якихось інших

військових службах, - щоб не притягалися до виконання жодних

повинностей ані до громадських робіт, які входять в обов'язки

посполитих, та щоб не обкладалися повітовими податками, -

погоджено і затверджено.

XII

Не меншими утисками обтяжені й українські міста, бо села,

які раніше підлягали їм безпосередньо і надавали допомогу у

виконанні повинностей посполитих, були передані у власність

духовних і світських державців, а людність, що замешкувала ті

міста, порідшала, проте зобов'язана без жодних пільг справляти ті

самі повинності, які виконувалися раніше з допомогою отих

відторгнутих і переданих іншим власникам поселень.

Тому, коли у визволеній від московської неволі Вітчизні

нашій нарешті запанує мир, має бути призначений і проведений

спеціально визначеними для того комісарами генеральний перепис

усіх громадських маєтностей, що ними наділені державці. Наслідки

цього перепису подати у присутності гетьмана на розсуд високої

Генеральної ради, ухвала якої твердо визначить, хто має право, а

хто не повинен користуватися угіддями і маєтностями Війська, а

також - які податки зобов'язані сплачувати та який послух мають

виявляти піддані посесорам.

Нещасному підупалому посполитому людові множаться утиски і

через те, що козаки нерідко захищають заможніших селян від

міських і сільських повинностей, приймаючи їх у підсусідки, а

маєтніші купці, чванячись і гетьманськими універсалами і

покровительною прихильністю полковників, уникають громадських

повинностей, до яких зобов'язані, й відмовляються підсобити

нужденному поспільству.

Тому ясновельможний гетьман хай не забуде своїми

універсалами навернути і селян, які користуються заступництвом

козаків, і купців до виконання громадських повинностей, а також

заборонити надалі надавати їм заступництва.

XIII

Стольне місто Русі - Київ - та інші міста України нехай

непорушно і недоторкано зберігають всі свої права і привілеї,

слушно їм надані. Гідністю цих виборчих зборів постановлено і

доручено ствердити у свій час гетьманською владою.

XIV

З-поміж інших видів утисків, що ними пригнічені посполиті й

рядові козаки в Україні - нашій Вітчизні, - ніщо не може більш

пригнобити і виснажити народ, аніж наїзди подорожніх, які кудись

прямують чи повертаються, а також узвичаєні протиправні

повинності надавати підводи, супровід і вшановувати дарами.

Нужденні посполиті й прості козаки доведені тими повинностями до

відчаю, тому що сила-силенна чужинців і місцевого люду усіх

станів і посад пускаються у довгу подорож роксоланськими містами

і селами обох берегів Дніпра чи то у військових, чи у своїх

приватних справах, а не раз їдуть, виконуючи перше-ліпше

доручення, й особисті слуги не лише гетьмана, але й генеральних

старшин, полковників, сотників і значних товаришів, а понадто й

вищого духовенства.

А дехто, вирядившись у подорож з власної потреби чи бажання,

примушують городових і сільських отаманів справляти собі

невластиві почесті: підносити дари й забезпечувати харч, напої,

транспорт, супровід і варту. Ще інші, головно слуги, чинять

безсовісні здирства, вимагаючи без конечної потреби незліченну

кількість підвід з кіньми. Якщо ж городові чи сільські отамани не

в змозі задовольнити ті забаганки, то вимагачі таки правлять

свого, вдаючись до брутальної лайки і нагайки, щоб змусити

урядовців для залагодження справи власкавити їх грошовими дарами.

Декотрі забирають із собою в'ючних коней, а потім їх або

привласнюють, або продають. А поміж генеральними старшинами,

полковниками й іншими зверхниками, світськими і духовного стану,

повелося змушувати городових отаманів лагодити за громадський

кошт свої карети, а також справляти для слуг різноманітний одяг.

Понадто не встидаються турбувати міські ради, домагаючись через

спеціально вишколених слуг розваг і задоволення потреб своєї

кухні.

Між тим і самі отамани, жадаючи собі похвали й намагаючись

заручитися милістю і прихильністю сановних подорожніх, -

насамперед у своїх приватних, а не у громадських справах -

всіляко догоджають зверхникам і їхнім слугам. А не раз оті

городові й сільські отамани і самі чигають на можливість

полакомитися під приводом гостинності: раденько запрошують

подорожніх, котрим достатньо і пригорщі харчу й питва, на пишну

гостину. Там доволі напиваються різноманітних напоїв, а харчі

розподіляють поміж собою, долучаючи усе це в облікові книги поміж

видатки, і таким чином не лише обтяжують посполитим повинності і

збільшують їм чинш, а допроваджують таки до крайнього зубожіння.

Тому по визволенні нашої Вітчизни з московського ярма, коли

у ній нарешті запанує мир по нинішнім лихолітті, найясніший

гетьман повинен у всіх підвладних йому містах запровадити такий

лад, щоб народ не пригнічувався недоречними повинностями в міру

поліпшення стану