Р О З Д І Л V

ДОКАЗИ

Стаття 32. Поняття і види доказів

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі якихарбітражний суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть

участь в арбітражному процесі. В необхідних випадках на вимогу

арбітра пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть

участь в арбітражному процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками арбітражного

процесу.

Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Арбітражний суд приймає тільки ті докази, які мають значення

для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні

бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 35. Підстави звільнення від доказування

Обставини, визнані арбітражним судом загальновідомими, не

потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням арбітражного суду (іншого органу,

який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,

не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть

участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є

обов'язковим для арбітражного суду при вирішенні спору з питань,

чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є

обов'язковим для арбітражного суду щодо фактів, які встановлені

судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не

доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути

спростоване в загальному порядку.

Стаття 36. Письмові докази

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані

про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином

засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише

частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи

відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими

документами, а також в інших випадках на вимогу арбітражного суду.

Стаття 37. Речові докази

Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями

свідчять про обставини, які мають значення для правильного

вирішення спору.

Стаття 38. Витребування доказів

Якщо подані сторонами докази є недостатніми, арбітражний суд

зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно

від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для

вирішення спору. Арбітражний суд має право знайомитися з доказами

безпосередньо в місці їх знаходження.

Сторона, прокурор, які порушують клопотання перед арбітражним

судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який

доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази

має підприємство чи організація, і обставини, які можуть

підтвердити ці докази.

Арбітражний суд може уповноважити на одержання таких доказів

заінтересовану сторону.

Стаття 39. Огляд та дослідження письмових і речових

доказів у місці їх знаходження

Арбітражний суд може провести огляд та дослідження письмових

і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання

цих доказів.

За результатами огляду та дослідження складається протокол,

який підписується арбітром. Протокол приєднується до матеріалів

справи.

Стаття 40. Повернення письмових і речових доказів

Оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням

підприємств та організацій повертаються їм після вирішення

господарського спору та подання засвідчених копій цих доказів.

Речові докази, які знаходяться в арбітражному суді, після

вирішення спору повертаються підприємствам та організаціям, від

яких їх було одержано, або передаються стороні, за якою

арбітражний суд визнав право на ці речі.

Стаття 41. Призначення і проведення експертизи

Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні

господарського спору і потребують спеціальних знань, арбітражний

суд призначає експертизу.

Учасники арбітражного процесу мають право пропонувати

арбітражному суду питання, які мають бути роз'яснені експертом.

Остаточне коло цих питань встановлюється арбітражним судом в

ухвалі.

Проведення експертизи має бути доручено компетентним

організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють

необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить експертизу

(далі - експерт) користується правами і несе обов'язки,

зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Сторони і прокурор, який бере участь в арбітражному процесі,

мають право до початку проведення експертизи заявити відвід

експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і

шостій статті 31 цього Кодексу.

Стаття 42. Висновок експерта

Висновок експерта повинен містити докладний опис проведених

досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані

відповіді на поставлені арбітражним судом питання. Висновок

подається арбітражному суду в письмовій формі, і копія його

надсилається сторонам.

Якщо під час проведення експертизи встановлюються обставини,

що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких

експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої

міркування і щодо цих обставин.

У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку

експерта арбітражний суд може призначити додаткову експертизу.

При необхідності арбітражний суд може призначити повторну

експертизу і доручити її проведення іншому експерту.

Висновок експерта для арбітражного суду не є обов'язковим і

оцінюється арбітражним судом за правилами, встановленими статтею

43 цього Кодексу.

Відхилення арбітражним судом висновку експерта повинно бути

мотивованим у рішенні.

Стаття 43. Оцінка доказів

Арбітражний суд оцінює докази за своїм внутрішнім

переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному

розгляді в арбітражному процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для арбітражного суду заздалегідь

встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими

інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для

арбітражного суду не є обов'язковим.