Слід звернути увагу ще на такі види гіпотез, які формулюються у адміністративно-правовій нормі — це абсолютно визначені гіпотези, за їх допомогою законодавець виключає можливість органу управління приймати те або інше рішення з урахуванням умов та особливостей місця й часу, пов'язуючи його єдиною умовою. Наприклад, громадянин досягши 16 років зобов’язаний одержати паспорт. Але більшість адміністративно-правових норм має відносно визначену гіпотезу, тобто містять елементи адміністративного розсуду (містить вказівки на можливість її застосування за розсудом правозастосовника). Існує ще один вид гіпотез – невизначені, вони зустрічаються досить рідко.

Залежно від складу адміністративно-правові гіпотези можуть бути прості або складні. Частіше зустрічається перший вид гіпотез.

Диспозиція — правило поведінки, що наказується нормою. Диспозиція в адміністративно-правових нормах викладається переважно як права, правомочності чи дозволу у виді розпоряджень, обов'язків, а також заборони й обмежень. Диспозиції, у яких формулюються одночасно і права й обов'язки, у нормах адміністративного права зустрічаються відносно рідко. Незалежно від того, яким образом сформульована диспозиція, вона завжди припускає нерозривність, взаємозв'язок прав і обов'язків, завжди вказує на те, як повинні (чи можуть) поводитися суб'єкти.

Характерна ознака адміністративно-правової диспозиції це імперативність, оскільки правило поведінки не може бути змінено за згодою учасників управлінських відносин. Значна частина диспозицій має посилковий характер, тобто для детальнішого роз'яснення правила поведінки треба звернутися до іншого правового акту. Таким чином формулюються диспозиції норм-зобов'язань і норм-заборон. Так, ст.1б81 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що виконання робіт, надання послуг громадянам-споживачам, що не відповідають вимогам стандартів, норм і правил, тягне відповідну відповідальність. Тому прийняття постанови про відповідальність правопорушника пов'язано з аналізом стандартів, вимог тощо.

Взагалі стандарти, вимоги та інші технічні нормативи часто формулюються як диспозиції адміністративно-правових норм, тому ці норми слід вважати «нормами з технічним змістом». Існування норм такого виду обумовлено роллю, яку виконує державне управління, оскільки воно має забезпечити реалізацію загальнодержавних інтересів, з урахуванням галузевих, регіональних, міжгалузевих інтересів окремих організацій тощо.

В окремих випадках адміністративно-правова норма може мати й дозвільну диспозицію — коли законодавець дозволяє учасникам відносин домовитись щодо правила взаємної поведінки у сфері державного управління. Таким чином регулюються відносини при договорі на управлінські послуги.

Як правило, диспозиція адміністративно-правової норми у нормативних актах має абстрактну форму, хоч зустрічається й казуїстична форма, коли зміст диспозиції розкривається шляхом переліку дій, ознак та ін. (див., напр., ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій міститься перелік дій, що складає дрібне хуліганство).

Санкція, як елемент адміністративно-правової норми, встановлює наслідки її порушення. Кодекс України про адміністративні правопорушення в ст. 24 дає перелік таких санкцій: попередження, штраф, сплатне вилучення предмету, який став знаряддям вчинення або був посереднім об'єктом адміністративного проступку; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянину; виправні роботи; адміністративний арешт. Але визнання юридичної особи суб'єктом адміністративного проступку обумовило появу нових видів санкцій — обмеження, або тимчасова заборона певного виду діяльності тощо.

Для втілення норм адміністративного права в життя необхідно забезпечити безумовну відповідність поведінки суб'єктів адміністративного права (тобто, майбутніх учасників державно-управлінських відносин) вимогам правової норми. Тому правомірні дії суб'єктів, що відповідають приписам норм адміністративного права й полягають в здобутті, використанні прав, виконанні чи дотриманні юридичних обов'язків у сфері державного управління, визначають реалізацію цих норм.

3. Дія адміністративно-правових норм

Визначення дії норм адміністративного права, тобто їх юридич-ної сили має важливе значення, оскільки вони діють у якості регуля-тора суспільних відносин у сфері державного управління. Лише у визначеному просторі, часі і відносно певної категорії осіб. Таким чи-ном, норми адміністративного права мають певні просторові і часо-вий кордони, а також можуть мати силу відносин різного кола осіб.

Дія у просторі пов'язана з територією. Дія більшості адміністра-тивно-правових норм обмежена територією держави. Причому серед них слід розрізняти норми, які діють у масштабах всієї держави, а та-кож норми локальні (це норми, прийняті облрайадміністрацією, орга-нами місцевого самоврядування). Однак є група адміністративно-пра-вових норм, дія яких не обмежена державним кордоном. По-перше, це норми, які регламентують поведінку екіпажу та пасажирів на суд-нах торговельного мореплавства та рибальських суднах у відкритому морі, по-друге, це норми які регламентують діяльність українських установ (дипломатичних представництв, консульств тощо) за кордо-ном, поведінку екіпажу на військових суднах як у відкритому морі, так і в іноземних портах.

Норми адміністративного права України діють і стосовно пове-дінки громадян, які знаходяться на літаку (у польоті). Відповідно до ст. 38 Конвенції ООН по морському праву «Прилегла зона», прибе-режна держава може встановлювати прилеглу зону (ширина її не може бути більш ніж 12 морських мілей від державного кордону країни).

Дія адміністративно-правової норми відносно кола осіб полягає у наступному. Встановлення обсягу дії адміністративно-правової норми віднос-но кола осіб має перш за все для значення їх адміністративно-правового статусу. Більшість з адміністративно-правових норм встановлю-ють загальні вимоги для визначення особи (фізичної особи чи колек-тивного суб'єкту), не звертаючи уваги на громадянство особи, поса-ду, яку вона займає, а також не звертаючи уваги на форму власності, колективного суб'єкту, його підпорядкованості тощо. Ці норми від-носяться до норм загальної дії. Так, наприклад, усі особи, що перебу-вають на території У країни мають право на оскарження дій органів виконавчої влади у разі порушення ними прав особи.

Але існують інші групи норм, які встановлюють додаткові права та обов'язки суб'єкта, встановлюють особливі умови їх відповідальності тощо, тому при колізії норм загальних і особливих діють особливі нор-ми. В залежності від