Таким чином можна зазначити, що адміністративне право є однією з найбільших галузей права України, оскільки воно регулює велику кількість різноманітних суспільних відносин. Практично, немає такої сфери суспільного життя, яка опинилась би поза межами дії норм адміністративного права.

3. Метод адміністративного права

Під методом адміністративного права розуміють сукупність правових засобів і способів здійснення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин.

Особливості адміністративного права, як галузі права, специфіка предмета адміністративного права, безумовно, проявляються в методах адміністративно-правового регулювання.

Серед методів адміністративного права виділяють загальні методи, які притаманні всім галузям права: імперативний і диспозитивний, їхня особливість полягає в їхній пріоритетності щодо регулювання управлінських суспільних відносин для даної галузі.

Для адміністративного права основним був і залишається імперативний метод, тобто метод владних приписів, коли в об'єкта управління немає вибору варіанта поведінки і він повинен діяти лише так, як йому приписано. Даний метод є основним щодо управління такою сферою, як адміністративно-політична. Поряд із цим необхідно відмітити, що даний метод поступово «віддає» частину сфери свого впливу методу диспозитивному.

Диспозитивний метод характеризується тим, що об'єкт управління має певну свободу вибору варіанта поведінки, виходячи зі своїх інтересів. У першу чергу це стосується таких сфер суспільного життя, як економічна та соціально-культурна.

Вищеназвані методи реалізуються шляхом:

а) використання приписів (прямий обов'язок здійснити певні дії);

б) встановлення заборон (прямий обов'язок не здійснювати певні дії);

в) надання дозволів (право здійснювати певні дії на власний розсуд).

Використання приписів у адміністративному праві означає покла-дення обов'язку здійснити відповідні дії в умовах, що передбачені адміністративно-правовою нормою. Згідно із сучасною теорією права йдеться фактично про використання такої категорії, як «позитивні зобов'язання». Приписи використовуються в різних формах, а саме: встаношіення відповідних дій, порядок їх здійснення, забезпечення виконання обов'язків тощо. За допомогою приписів встановлюються також завдання, функції та повноваження органів виконавчої влади, інших суб'єктів адміністративного права.

Наприклад, адміністративно-правові норми, що закріплені в За-коні України «Про державну податкову службу» (ст. 2, 8), приписують органам державної податкової служби виконувати такі завдання і функції, як здійснення контролю за додержанням податкового зако-нодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю спла-ти до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'яз-кових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законо-давством, ведення обліку платників податків і надходження податків тощо.

Правові норми розділу IV Кодексу України про адміністративні правопорушення (КлАП) встановлюють порядок провадження в справах про адміністративні проступки. Так, у ст. 254 КлАП встанов-лено, що «про вчинення адміністративного правопорушення скла-дається протокол уповноваженими на те посадовою особою або пред-ставником громадської самодіяльності».

За допомогою приписів досягається забезпечення виконання функцій І обов'язків органів виконавчої влади, інших суб'єктів управлінських відносин. Наприклад, у статтях розділу VI Закону Ук-раїни «Про місцеві державні адміністрації» передбачається фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій (фонд оплати праці, видатки на утримання цих органів, соціальне забезпечення посадових осіб тощо).

Встановлення заборон — це покладення на суб'єкта правових від-носин прямих обов'язків утримуватися від вчинення в умовах, пе-редбачених нормою, тих чи інших дій або утримуватися від них на свій»розсуд. Так, ст. 74 Митного кодексу України встановлює відпо-відні заборони щодо переміщених через митний кордон України ок-ремих товарів і предметів. Не можуть бути пропущені через митний кордон України предмети, що можуть завдати шкоди здоров'ю або загрожувати життю населення та тваринного світу або призвести до руйнування навколишнього середовища, продукція, що містить про-паганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду та інша, що суперечить відповідним нормам Конституції України.

Право вводити заборони на свій розсуд надасться органам влади. Наприклад, ст. 18 Закону України «Про правовий режим надзвичай-ного стану» встановлено, що у разі введення надзвичайного стану мо-же бути вжито заходів щодо заборони продажу зброї, отруйних і силь-нодіючих хімічних речовин, спиртних напоїв.

У період панування командно-адміністративної системи у нашому суспільстві переважно застосовувалися заборони та приписи. Значно рідше використовувалось надання дозволів. У демократичному суспільстві посилюється увага до правових гарантій реалізації прав і свобод людини. В адміністративно-правовому регулюванні суспіль-них відносин має переважно застосовуватися надання дозволів, і це необхідно враховувати в ході реформування адміністративного права України.

Якщо в адміністративно-правовому регулюванні компетенції ор-ганів виконавчої влади, посадових осіб застосовується принцип загаль-них заборон (дозволено лише те, шо прямо передбачено законом), то в регулюванні статусу громадян має бути якнайповніше використаний принцип загальних дозволів (дозволено все, що прямо не заборонено законом). Це цілком відповідає основному призначенню держави — забезпечувати реалізацію прав і свобод громадян. Використовуючи правові дозволи, громадяни та інші приватні особи мають змогу най-повніше користуватися наданими їм правами, ефективніше захищати їх у разі порушення.

Окрім загальних методів правового регулювання, адміністративному праву притаманні і спеціальні методи, зокрема: субординації, координації, реорганізації, адміністративного договору, реєстрації, стимулювання, інвестиційна ін.

Метод субординації є одним із провідних методів адміністративно-правового регулювання. Без застосування цього методу у регулюванні суспільних відносин неможливо налагодити чітку і життєво здатну систему управління. Цей метод встановлює, що у відносинах між керованим об'єктом і керуючим суб'єктом закріплюється стан підпорядкованості, що й означає субординацію між ними.

Важливе місце в адміністративно-правовому регулюванні посідає метод координації, який полягає в закріпленні можливостей узгодження управлінських дій між кількома органами одного структурного рівня для досягнення загальної мети (наприклад, органи внутрішніх справ та органи державної безпеки координують свої дії щодо