Відносно новим є метод реординації, який полягає в тому, що керованому об'єктові надаються права вимагати від керуючого суб'єкта створення необхідних умов для своєї діяльності (матеріальних, організаційних, фінансових тощо).

Значного поширення останнім часом набуває метод адміністративного договору. Це пов'язано з тим, що в окремих сферах суспільного життя відбувається поступовий перехід від жорстких адміністративно-командних методів до більш гнучких способів регулювання суспільних відносин, яким і є адміністративний договір.

Адміністративний договір має місце, наприклад, тоді, коли органи державної виконавчої влади делегують ряд своїх повноважень органам місцевого самоврядування, або ж коли органи внутрішніх справ беруть під охорону об'єкти державної власності та наділяються за договором правом затримувати працівників, які порушують правила внутрішнього трудового розпорядку, громадського порядку або підозрюються у вчиненні дрібного розкрадання.

Існує і інша класифікація, за якої методи правового регулювання у адміністративному праві поділяються на:

метод владного підпорядкування або метод прямого розпорядництва - означає, що одна сторона управлінських відносин юридично владна, а друга – юридично підвладна(наприклад відносини між податковою адміністрацією і платниками податку);

метод рекомендацій - рекомендації суб'єкта управління здобувають правову силу за умови прийняття її іншим учасником управління;

метод узгодження - ним регулюються відносини між учасниками, що не знаходяться між собою в підпорядкуванні;

метод рівності - означає, що суб’єкти, які знаходяться на одному рівні державного механізму, здійснюють спільні дії у формі адміністративного договору.

Суть методів адміністративно-правового регулювання управлінських відносин полягає в наступному:

встановлення певного порядку дій - припис до дії за відповідних умов і належним чином, передбаченим відповідної адміністративно-правовою нормою (ст.38 КпАП встановлено, що адміністративні стягнення можуть бути накладені не пізніше двох місяців з дня споєння вчинку, а перевищення цього строку не дозволяє притягувати винуватця до адміністративної відповідальності);

заборона певних дій під страхом застосування відповідних юридичних засобів впливу(заборона направлення скарг громадян на розгляд тим посадовим особам, чиї дії є предметом скарги, за порушення даної заборони, винні посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність);

надання можливості вибору одного з передбачених адміністративно-правовою нормою варіантів належної поведінки, передбачених адміністративно-правовою нормою(надання посадовим особам можливості прояву самостійності при вирішенні питання про застосування до особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, того чи іншого заходу адміністративного стягнення, або звільнити його від відповідальності);

надання можливості чинити або не чинити дії, передбачені адміністративно-правовою нормою у визначених нею умовах(громадянин сам вирішує питання, чи варто оскаржити дії посадової особи, які він оцінює як протиправні).

4. Демократизація методу адміністративного права

Суть трансформації методу адміністративного права полягає в тому, що імперативний метод ре-гулювання істотно доповнюється, а в окремих випадках заміщується елементами диспозитивного мето-ду. Зокрема, дедалі більшого значення набуває використання загаль-них дозволів, що може розцінюватись як ключовий напрям трансфор-мації методу цієї галузі права, що відбувається в сучасних умовах її роз-витку і реформування.

Прикладом використання в адміністративно-право-вому регулюванні загальних дозволів є надання громадянам вели-чезного масиву прав, які випливають з конституційних прав гро-мадян.

У регулюванні відносин між органами виконавчої влади і грома-дянами з приводу реалізації зазначених прав встановлюється реординація, сутність якої полягає втому, що: з одного боку, громадянам як підвладним об'єктам надаються права вимагати від суб'єктів виконавчої влади належної поведінки щодо реалізації прав і свобод громадян, з іншого — на зазначених суб'єктів законом покладаються чіткі обов'язки щодо неухильного виконання вищезгаданих вимог з боку громадян.

Водночас забезпечується суворий режим дотримання суб'єктами виконавчої влади взятих на себе обов'язків за допомогою засобів адміністративного оскарження їхніх актів і дій та судового захисту порушених цими актами або діями прав і свобод громадян.

У зв’язку з вищенаведеним, громадянин стає в певному сенсі рівноцінною стороною у стосунках з державою. Забезпечення подібної рівноцінності повинно становити одну з найважливіших характеристик адміністративно-правового регулювання, що тісно пов'язана із застосуванням диспозитивного ме-тоду. Адже випадків, коли встановлюється рівність взаємних вимог і відповідна рівність обов'язків при належному юридичному за-хисті сторін адміністративних правовідносин, буде дедалі більше.

Переконливою ілюстрацією суттєвої зміни правового становища сторін адміністративно-правових відносин в результаті трансфор-мації методу адміністративного права є модель правового регулюван-ня такого нового виду діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, як надання ними адміністратив-них послуг громадянам і юридичним особам.

«Адміністративні послуги» це новий вид відносин між державними органами з одного боку та фізичними і юридичними особами з іншого. При цьому владне розпорядництво з боку державних органів, їх посадових осіб — це один формат оцінки їх відносин з громадянами чи юридичними особами, а надання тими самими суб'єктами адміністративних послуг останнім — зовсім інший.

Дефініція «послуги» акцентує увагу на виконанні саме обов'язків держави перед приватними особами, спрямованих на юридичне оформлення умов, необхідних для забезпечення належної реалізації ними своїх прав і охоронюваних законом інтересів. і це цілком зако-номірно, оскільки сама державна влада — це реалізація не тільки правомочностей, що зобов'язують громадянина, а й виконання певних обов'язків держави перед громадянином, за які вона цілком відповідаль-на перед ним

Таким чином, трансформація методу адміністративного права спрямована на подальшу демократизацію взаємовідносин між державою і людиною на засадах непорушності її природних прав і свобод.

5. Принципи адміністративного права

Принципи адміністративного права вказують це основні риси, сутнісні характеристики, зміст і призначення всієї галузі адміністратив-ного права. Вони випливають або з окремих правових норм, або форму-люються на основі групи норм даної галузі права і пов'язані з іншими принципами, що регулюють суспільну поведінку людей. Існує су-купність різних принципів, котрі стають своєрідною перехідною пло-щиною від права до норм етики і моралі в діяльності