Вивчення принципів адміністративно-го права дає відповідь на питання:

що є головним у системі норм, які регламентують адміністративно-правові відносини; що є постійним супутником цих відносин ?

без чого не можуть існувати різні інститу-ти адміністративного права.

Основне значення принципів адмі-ністративного права полягає в тому, що вони визначають «юридичну долю», життєздатність, практичну організацію і реальне функціону-вання виконавчої влади й управління.

У вітчизняній правовій літературі принципи адміністративного права залишаються малодослідженими і майже не бувають окремим предметом обговорення в наукових колах. Станом на даний час відсутній єдиний підхід до класифікації принципів. Крім того деякі науковці не розділяють принципи адміністративного права і принципи державного управління. Однак ототожнювати принципи адміністратив-ного права і принципи державного управління було б неправильно, хоча вони дуже тісно взаємозв'язані.

Принципи адміністративного права визначають характер ме-ханізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, природу зв'язків, які формуються в процесі цього регулювання. У свою чергу, принципи державного управління — це основоположні ідеї, які визначають порядок організації та здійснення управління. Можна сказати, що вони є правовими вимогами, обов'язковими для виконання і дотримання в процесі виконавчої діяльності.

Серед принципів сучасного адміністративного права можна виділити загальні і спеціальні. Загальні принципи мають фундамен-тальне значення для всієї галузі адміністративного права. Як правило, вони виявляються і деталізуються в принципах спеціальних, харак-терних для окремих інститутів адміністративного права; принципах державної служби, принципах адміністративної відповідальності, принципах адміністративного процесу тощо.

Найперше слід висвітлити загальні принципи, оскільки саме вони найповніше характеризують юридичну природу в цілому галузі адміністративного права.

Загальні принципи українського адмі-ністративного права закріплені в Консти-туції України, конкретизуються і розвива-ються в законодавчих та інших нормативно-правових актах. До цих принципів можна віднести:

принцип законності;

принцип пріоритету прав та свобод людини і громадянина;

принцип рівності громадян перед законом;

принцип демократизму нормотворчості й реалізації права;

принцип взаємної відповідальності держави і людини;

принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між державою і людиною.

Принцип законності слід розглядати як утвердження верховенства вимог і положень Конституції та законів України в ході адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Цей принцип складається з двох елементів: обов'язку діяти відповідно до закону й обов'язку вияв-ляти ініціативу для забезпечення виконання закону.

В ширшому тлумаченні принцип законності означає, що всі органи виконавчої влади, як й інші державні органи, утворюються відповідно до закону, який також наділяє їх відповідними повноваженнями. Не може бути повноважень поза законом. Окрім цього, надалі повноваження повинні здійснюва-тися у межах і в спосіб, визначені законом. Тобто рішення і дії мають бути пройняті ідеологією панування законності при неухильному до-триманні прав і свобод громадян, законних інтересів усіх учасників адміністративних правовідносин.

Цей принцип стосується також громадян, які повинні бути лояльними, сумлінно виконувати покладені на них правом обов'язки.

Принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина випливає з положень ст. 3 Конституції України: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність є найвищою соціальною цінністю. Цей важливий принцип зу-мовлює такий характер взаємовідносин людини і держави, за якого ос-тання повинна спрямовувати свою діяльність на втілення в життя кон-ституційних прав і свобод громадян. Цей принцип полягає у створенні таких умов, за яких кожна особа могла б самостверджуватись як гідний член суспільства.

Принцип рівності громадян перед законом виявляється в тому, що не може бути жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних переконань, соціального походження та іншими ознаками. Всі громадяни мають рівні права й обов'язки у сфері адміністративно-правових відносин: право на державну службу, на освіту, обов'язок відповідати за адміністративні правопорушення.

Принцип демократизму нормотворчості та реалізації права вияв-ляється в можливості громадян як безпосередньо, так і через своїх представників, різні організації брати участь у формуванні правової політики, в управлінні справами держави. Демократизм виявляється в розширенні повноважень органів місцевого самоврядування. Його можна вважати формою забезпечення прав і свобод громадян і одночас-но методом управління й пошуку компромісу, поєднання свободи та порядку в дотриманні прав і свобод громадян.

Принцип взаємної відповідальності держави і людини означає, що держава і особа пов'язані взаємно кореспондуючими правами і обов'язка-ми. Порушення однією із сторін своїх адміністративно-правових обов'язків тягне за собою юридичну відповідальність. Зокрема, дер-жава зобов'язана відшкодувати людині завдану їй матеріальну і мо-ральну шкоду (ст. 56 Конституції України).

Принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між держа-вою і людиною — це «дух» законів і всієї системи адміністративного за-конодавства, яким мають бути пройняті норми адміністративного права, що закріплюють відносини між суспільством, державою і лю-диною. Він виявляється передусім у вимозі шанобливого ставлення представників держави до людської гідності. В адміністративному праві він наповнюється цілком конкретним змістом, коли справа стосується певної особи. Йдеться про розподіл благ або обов'язків, коли уповноважений орган чи посадова особа керується критеріями, визнаними законодавцем справедливими.

6. Система адміністративного права

Адміністративне право має свою систему, яка характеризує внутрішню побудову даної галузі.

За загальноприйнятою в теорії права тенденцією, адміністративне право складається із двох частин: Загальної і Особливої. Деякі автори, поряд із вказаними частинами, виділяють також і Спеціальну частину адміністративного права.

І загальна, І особлива частини адміністративного права складаються з окремих адміністративно-правових інститутів. Адміністративно-правовий інститут — це сукупність норм права, які регулюють відносно однорідні суспільні відносини у сфері державного управління. Загальна частина включає в себе такі правові інститути, як:

адміністративно-правовий статус індивідуальних суб'єктів;

адміністративно-правовий статус державних органів;

адміністративно-правовий статус інших колективних суб'єктів;

форми і методи державного управління;

способи забезпечення законності і дисципліни у державному управлінні; адміністративний примус;

адміністративна відповідальність;

адміністративно-процесуальне право (в окремих підручниках з