Особлива частина складається з таких основних правових інститутів:

управління в адміністративно-політичній сфері;

управління в економічній сфері;

управління в соціально-культурній сфері.

Як відомо із теорії права, галузь права іноді включає в себе підга-лузі, які складаються з окремих правових інститутів. В системі адміністративного права можна виділити таку підгалузь, як адміністративно-процесуальне право. При цьому слід зазначити, що в теорії адміністративного права єдиної точки зору з цього приводу немає. Більшість вчених-адміністративістів вважають, що адміністративне процесуальне право — це правовий Інститут адміністративного права. На противагу цій точці зору ряд вчених вважає, що розвиток адміністративного процесуального права як правового інституту досяг того рівня, коли є підстави стверджувати про виникнення і подальше становлення адміністративно-процесуального права як підгалузі адміністративного права. Тому, говорячи про систему адміністративного права, слід зазначити, що вона, поряд із правовими інститутами, включає в себе і під галузі. Водночас варто зазначити, що останнім часом набуває поширення точка зору щодо розвитку адміністративного процесуального права як самостійної галузі права, тобто мова йде про відокремлення адміністративного процесуального права від системи адміністративного права.

7. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права

Адміністративне право, зберігаючи своєрідність, виражену в цього предметі та методі, тісно взаємодіє з усіма існуючими галузями права, спостерігається “проникнення” адміністративного права в сферу інших правових галузей. В основі такого явища фактична наявність управлінських відносин у предметі тієї чи іншої галузі права.

Найбільш тісно адміністративне право взаємодіє з конституційним правом. Адже сфера виконавчої влади є об’єктом дії обох галузей права. Розмежування цих галузей відбувається за методом правового регулювання. Конституційне право впливає на відносини, що перебувають в статичному стані, тобто конституційне право закріплює, фіксує різноманітні суспільні відносини, основні принципи організації та функціонування виконавчої влади і т. п. А адміністративне право регулює ті самі відносини, але в їхньому розвитку, у стані функціонування, прикладної реалізації, деталізує їх і конкретизує.

Адміністративне і цивільне право регулюють відносини майнового характеру, але адміністративне право забезпечує регулювання відносин в яких переважають інтереси публічного характеру (публічне право), а цивільне право – відносини де переважають приватні інтереси (приватне право) захист яких здійснюється у позивному порядку. Крім того (за методом правового регулювання) норми адміністративного права регулюють відносини, які будуються на підпорядкованості однієї сторони другій, а норми цивільного права – ті відносини, в яких сторони рівноправні.

Адміністративне право і трудове зближує нерівноправність статусу їх суб’єктів, одна сторона наділена владно-організаційними повноваженнями щодо іншої (тобто методи регулювання відносин тотожні). За предметом регулювання: трудове право регулює відносини працівників як учасників трудового процесу; норми адміністративного права – регулюють управління трудовою діяльністю людей, організацію трудового процесу, державно-службові відносини.

Адміністративне право тісно пов’язане з фінансовим правом спільним методом регулювання відносин. Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають у процесі акумуляції та розподілу державою грошових коштів, тобто власне саме фінансові відносини. Адміністративне право регулює управлінські відносини в галузі фінансів, організацію роботи фінансових органів.

Межі кримінального і адміністративного права визначаються характером і спрямованістю відповідних заборон.