забезпечення вільного транзиту вантажів, досвід європейських

держав в організації транзитних перевезень.

II. МЕТА І ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПРОГРАМИ

Метою Програми є оптимальне використання наявного та

подальший розвиток транзитного потенціалу України шляхом створення

сприятливих умов для учасників транзитних перевезень, збільшення

валютних надходжень від експорту транспортних та інших послуг.

Програма передбачає комплекс заходів, спрямованих на

нормативно-правове забезпечення транзиту вантажів територією

України, адаптацію національного законодавства до міжнародного

транспортного права, техніко-технологічну модернізацію

транспортної інфраструктури міжнародного значення та пунктів

пропуску через державний кордон України, удосконалення

тарифно-цінової та податкової політики у сфері міжнародного

транзиту, впровадження логістичних технологій в організацію

транзитних вантажних, інформаційних та фінансових потоків, а також

державне стимулювання залучення додаткових обсягів вантажів до

транзиту через Україну.

Основними напрямами Програми є:

створення правових засад подальшого розвитку транзитних

перевезень вантажів;

поетапний перехід на принципи міжнародної транспортної та

митної політики у сфері транзиту вантажів;

приведення технічного стану основних транзитних ліній,

терміналів, пунктів пропуску через державний кордон України до

рівня, що забезпечує дотримання на цих об'єктах міжнародних

техніко-експлуатаційних, комерційних та екологічних вимог;

впровадження нових технологій організації перевезень та

пропуску вантажів через державний кордон України, розвиток

змішаних (комбінованих) перевезень, забезпечення чіткої

координації діяльності всіх учасників транзиту;

проведення виваженої тарифно-цінової політики, яка б сприяла

підвищенню конкурентоспроможності транзитних послуг в Україні та

залученню додаткових транзитних вантажних потоків;

розвиток міжнародного співробітництва у сфері транзитних

перевезень;

створення економічних механізмів стимулювання розвитку

транзиту.

III. ЕТАПИ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ

Програма виконуватиметься поетапно.

На першому етапі (2002-2005 роки) передбачається виконати

завдання на таких напрямах:

нормативно-правове забезпечення транзиту вантажів через

Україну, приведення національного законодавства у відповідність з

міжнародними транспортними угодами і конвенціями;

усунення технічних бар'єрів на шляху транзиту вантажів і

насамперед "вузьких" місць на маршрутах міжнародних транспортних

коридорів та в пунктах пропуску через державний кордон України;

удосконалення тарифно-цінового та податкового регулювання для

стимулювання транзиту;

завершення робіт із створення в повному обсязі системи

обліку, аналізу та прогнозування транзитних перевезень;

поліпшення підготовки та підвищення кваліфікаційного рівня

кадрів у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної

діяльності.

На другому етапі (2006-2010 роки) передбачається виконати

завдання на таких напрямах:

забезпечення переходу в основному на технічні та екологічні

стандарти, що відповідають європейським вимогам до рухомого складу

та інфраструктури міжнародного транзиту;

впровадження сучасних інформаційних транспортних систем,

інтеграція їх у загальноєвропейські;

поповнення сучасним рухомим складом транспортно-дорожнього

комплексу, здійснення реконструкції та розвиток систем

магістрального трубопровідного транспорту;

широке впровадження на базі нових інформаційних технологій

принципів транспортної логістики.

IV. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ УТВЕРДЖЕННЯ УКРАЇНИ ЯК ТРАНЗИТНОЇ

ДЕРЖАВИ

1. Державне регулювання у сфері міжнародного транзиту

Державна політика у сфері міжнародного транзиту

здійснюватиметься на принципах забезпечення вільного, безпечного і

безперешкодного пропуску товарів, пасажирів і транспортних засобів

територією України, гарантії прав учасників транзиту, створення

належних умов споживачам транзитних послуг. Реалізацію цих

принципів забезпечать:

1) завершення формування нормативно-правової бази щодо

регулювання правовідносин, пов'язаних з міжнародним транзитом

вантажів, організацією змішаних (комбінованих) перевезень та

функціонуванням товаророзподільчих (логістичних) центрів:

а) розроблення і запровадження проектів законів України про

транспортно-експедиційну діяльність, про джерела фінансування

експлуатації внутрішніх водних шляхів, про змішані (комбіновані)

перевезення, про електронні документи та електронний

документообіг, про електронний цифровий підпис та Кодексу

внутрішнього водного транспорту;

б) розроблення і прийняття нормативно-правових актів з питань

здійснення митно-брокерської діяльності у пунктах пропуску через

державний кордон України, регламентування порядку перетину

державного кордону України транзитними вантажами;

в) законодавче закріплення правового статусу операторів

мультимодальних перевезень та логістичних центрів. Розробка і

затвердження положень про оператора змішаних перевезень вантажів

та про логістичні центри міжнародних перевезень;

г) приведення нормативно-правових актів, що регулюють

питання, пов'язані з транзитом товарів та послуг, у відповідність

з прийнятими Україною зобов'язаннями за міжнародними договорами;

2) створення на державному рівні системи відстеження та

прогнозування розвитку міжнародного транзиту вантажів;

3) завершення формування нормативно-правової бази щодо

регулювання правовідносин, пов'язаних з міжнародним транзитом

вантажів, організацією змішаних (комбінованих) перевезень та

функціонуванням товаророзподільчих (логістичних) центрів;

4) розроблення та реалізація заходів щодо поетапного

приєднання України до міжнародних конвенцій та багатосторонніх

угод у галузі транспорту та вступу до міжнародних транспортних

організацій з визначенням пріоритетів, пов'язаних з інтеграцією

транспортно-дорожнього комплексу України до транспортних систем ЄС

та СНД і подальшим розвитком транзитних перевезень, у тому числі:

Міжнародної конвенції про узгодження умов проведення контролю

вантажів на кордонах (1982 рік); Конвенції про спільну транзитну

процедуру (Женева, 20 травня 1987 року); Міжнародної конвенції про

спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіото, у редакції 2000

року); Конвенції ООН з міжнародних мультимодальних перевезень

вантажів (1980 рік); Конвенції про договір міжнародного

перевезення (19 травня 1956 року); Конвенції про договір

міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (1

березня 1973 року); Конвенції про міжнародні залізничні

перевезення; Угоди про міжнародні перевезення швидкопсувних

продуктів та про спеціальні транспортні засоби, які призначені для

таких перевезень (1 вересня 1970 року); Європейської угоди про

найважливіші лінії міжнародних комбінованих перевезень та

відповідні об'єкти; Європейської угоди про роботу екіпажів

транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні

перевезення (1 липня 1970 року), а також конвенцій та угод з

питань безпеки руху та охорони навколишнього природного

середовища;

5) розроблення і реалізація заходів щодо надання послуг з

охорони перевезень транзитних вантажів і забезпечення безпеки

пасажирів, що переміщуються через територію України;

6) розроблення вимог і соціальних нормативів у сфері

транспортного обслуговування, забезпечення безпечного

функціонування транспортно-дорожнього комплексу та зниження

негативного впливу транспорту на навколишнє природне середовище;

7) реалізація заходів державного сприяння розвитку

міжнародного транзиту в Україні шляхом:

а) удосконалення економічних механізмів стимулювання

транспортних і транспортно-експедиторських організацій у разі

збільшення обсягів транзитних