Ще в царській Росії панувала кругова порука чиновників і найглибша переконаність у некараності винних. Службові злочини мають поширення практично у всіх державах світу, про що свідчить, зокрема і те, що у всіх кримінальних кодексах світу передбачена відповідальність за ці злочини.

Проблемам кримінально-правової боротьби з службовими злочинами приділялося значне місце в працях - учених юристів. Відомі роботи з цього питання Б.В.Волженина, И.О.Гельфанда, Б.В.Здравомислова, Ю.Г.Ляпунова, П.С.Матишевского, О.Я.Свєтлова, О.И.Трайнина, Б.С.Утевского. Необхідно, однак, відзначити, що більшість робіт цих учених відноситься до 60 - 70років.

Таким чином, цю тему не можна визнати вичерпаною, тим більше, що за останні роки відбулися значні зміни в соціальному й економічному житті країни, що привели до зміни характеру службових злочинів, появі ряду проблем, що не знаходять цілком свого рішення в законодавстві й у науковій теорії. Зокрема, дотепер спірним є віднесення до числа службових осіб тих або інших категорій службовців (лікарів, учителів, викладачів вищих навчальних закладів).

МЕТА дипломної роботи складається з дослідження найбільш актуальних питань кримінальної відповідальності за службові злочини, об'єктивної і суб'єктивної сторін, "індивідуалізований " аналіз окремих видів службових злочинів, як однієї з найбільш серйозних форм антидержавної діяльності.

ЗАВДАННЯ. Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні завдання:

1.Дати юридичний аналіз складів цих злочинів, розглянути всі спірні і невирішені питання відповідальності за службові злочини.

2.Узагальнити практику розгляду судами кримінальних справ про службові злочини.

ПРЕДМЕТ дослідження виступає розгляд специфіки кримінально-правового реагування на службові злочини в цілому як особливий вид особливо тяжких зазіхань на інтереси держави, а зокрема ж - як досить широкого кола негативних протиправних явищ, що торкаються майже всіх аспектів діяльності механізму влади .

ОБ'ЄКТОМ дослідження виступають місце службових злочинів серед інших видів протиправних діянь, специфічні особливості і відмітні риси окремих видів службових злочинів і специфіка їхньої кваліфікації за допомогою практичної реалізації кримінально-правових норм.

Основою для написання роботи послужило коло документальних джерел, які можна підрозділити по наступних змістовних підгрупах :

1. Навчальні видання, що дають загальну характеристику службових злочинів ( книги);

2. Публікації (в основному періодичні), що висвітлюють окремі види службових злочинів( журнали);

3. Законодавчі першоджерела і коментарі до них , що виступають як діючий на практиці матеріал для кваліфікації різних видів службових злочинів( Конституція, Постанови, закони).

Практичне значення – робота може бути використана для вивчення теми «Кримінальна відповідальність за службові злочини» студентами, а також може бути корисна для юристів-практиків. теми "стона для вивчення

Зміст побудований за принципом "від загального - до частки" , тобто при висвітленні теми на перше місце винесена загальна характеристика службових злочинів, що у наступному деталізована при розгляді всіх їхніх видів, що знайшли відображення в карному законодавстві.

Структура роботи складається з 2 розділів.

Перший розділ присвячений загальній характеристиці злочинів у сфері службової діяльності. В цьому розділі детально досліджено поняття службових злочинів, їх види та характеристика.

Другий розділ досліджує характеристику окремих видів службових злочинів, він включає в себе аналіз складів злочинів таких як: зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість, злочини пов’язані з хабарництвом.

РОЗДІЛ 1

Загальна характеристика злочину у сфері службової діяльності

1.1. Поняття службових злочинів

В зв'язку з набранням чинності 1 вересня 2001 р. но-вого Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. виникла необхідність у розробці кваліфікації злочинів і теоретичному осмисленні, поряд з іншими видами злочинної діяльності, злочинів у сфері службової діяльності.

При кваліфікації злочинів у сфері службової діяльності слід, по-перше, з'ясувати поняття самого злочину в сфері службової діяльності, а по-друге, - поняття службової особи.

Службова особа як суб'єкт відповідних злочинів є одним із елементів системи ознак поняття злочину та складу злочину [37.С.122]. Тому ознаки, які ха-рактеризують службову особу як суб'єкта злочину, взаємодіють з іншими ознаками злочину, закріпленими в диспозиціях ста-тей Особливої частини.

Відповідно до примітки до ст. 364 Кримінального кодексу України:

1) службовими особами є особи, які постійно або тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням орга-нізаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням;

2) службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують обов'язки, за-значені в п. 1 цієї примітки.

Видається слушною пропозиція О. Свєтлова, що суб'єктами посадових злочинів повинні визнаватись лише повнолітні особи [45.С.129-130]. Тому що виконан-ня відповідних обов'язків полягає у здійс-ненні функцій представника, адже органі-заційно-розпорядча чи адміністративно-господарська діяльність здійснюється від імені і за дорученням власника підпри-ємства, установи, організації. Цивільне ж законодавство передбачає, що пред-ставником може бути тільки повнолітня особа.

Також обов’язковою ознакою службової особи як суб'єкта злочину є осудність. Реальна можли-вість особи правильно оцінювати ризик своєї поведінки залежить від двох груп чинників: тих, що відносяться до самої особи й визначаються рівнем біологічного розвитку (станом здоров'я, психічної стій-кості тощо), та таких, які відносяться до рівня соціалізації особи (професійна під-готовка, життєвий досвід тощо) [9.С.509].

По суті зміст п. 1 примітки до ст. 364 Кримінального кодексу України повторює зміст ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України від 28 грудня 1960 р., що містить визначення службової особи. А п. 2 примітки до ст. 364 роз'яснює, що під службовими особами відповідно до даної статті слід розуміти не тільки громадян України, а й іноземців та осіб без громадянства.

Поява даного пункту у Кримінальному кодексі пояснюється інтеграцією України в світовий економічний простір, створенням