Корисливість, інша особиста заінтересованість та інтереси третіх осіб є характерними, але зовсім не обов'язковими ознаками службового зловживання. Незаконна матеріальна вигода (отримання майна або придбання права на нього, звільнення від особистих матеріаль-них витрат тощо), яка охоплюється поняттям корисливого мотиву, підпадає під ознаки корисливих правопорушень і, як правило, повин-на отримувати самостійну правову оцінку. Що стосується іншої осо-бистої заінтересованості та інтересів третіх осіб, то ці поняття насті-льки широкі, що під них практично попадає будь-який мотив, будь-який інтерес, що може лежати в основі свідомої людської діяльності, у тому числі злочинної.

Кваліфікуючою ознакою цього складу злочину є спричинення тяжких наслідків [23.ст.364]. Під такими наслідками, якщо вони пов'язані з заподіянням матеріальної шкоди державі, підприємству, організації, установі, суб'єкту підприємницької діяльності, громадяни-нові, треба розуміти шкоду, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Вбачається, що розмір прихованої нестачі для визнання його тяжкими наслідками також по-винен відповідати цим умовам.

Тяжкими наслідками, не пов'язаними з матеріальними збитками, можуть бути: повний розвал діяльності підприємства (наприклад, внаслідок доведення його до банкрутства); аварія чи катастрофа; масове отруєння людей; виникнення масових безпорядків; нецільове використання великих сум бюджетних коштів; наслідки, які суттєво ускладнюють відносини з іншими державними або міжнародними організаціями та підривають авторитет держави або її окремих орга-нів на міжнародній арені; грубі порушення під час вирішення питань щодо квотування, сплати мита, пільгового оподаткування, державно-го замовлення, розподілу дефіцитних ресурсів тощо, які самі по собі створюють загрозу заподіяння великої шкоди економіці України; при-ховування злочинної діяльності організованої групи або сприяння (за відсутності ознак співучасті) вчинення нею тяжких злочинів чи злочи-нів, які спричинили тяжкі наслідки; найбільш грубі форми порушення конституційних прав громадян (наприклад, права на житло, на соціа-льне забезпечення) тощо. Оскільки у таких випадках ознака «тяжкі наслідки» є оціночною, то її наявність чи відсутність у кожному конк-ретному випадку встановлюється слідчим, прокурором чи судом.

Як показує вивчення кримінальних справ про зловживання владою або службовим становищем, на практиці далеко не завжди правильно визначають вказану оціночну ознаку.

Зловживання владою або службовим становищем може бути ква-ліфіковано за ст. 364 Кримінального Кодексу лише у випадку, якщо відповідальність за таке діяння не передбачена іншими статтями, які містять спеціальні склади цього злочину. При цьому слід виходити із загального принци-пу кваліфікації загальної та спеціальної норм: спеціальний склад «бере гору» над родовим. Таким чином, останній ніби зберігається у резерві для випадків, які не охоплюються спеціальними складами» [49.С.244].

Слід зауважити, що на практиці виникає багато питань щодо від-межування загального складу зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального Кодексу) від спеціальних складів зловживання владою або службовим становищем. Ця проблема актуалізується у зв'язку з тим, що кількість спеціальних складів службових злочинів має тенден-цію до зростання.

Певні складнощі викликає відмежування зловживання владою або службовим становищем від привласнення, розтрат майна або зловживання ним шляхом зловживання службовім становищем [2.Ст.191].

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем слід відмежовувати від зло-вживання владою або службовим становищем, яке вчинюється з корисливих мотивів і утворює склад злочину, передбаченого ст. 364 Кримінального Кодексу. Зловживання службовою особою своїм службовим стано-вищем при вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального Кодексу, виступає способом заволодіння чужого майна і таким чином утворює спеці-альний склад службового зловживання. При корисливому зловжи-ванні владою або службовим становищем, відповідальність за яке передбачена ст. 364 Кримінального Кодексу, службова особа не заволодіває чужим майном, а, діючи Всупереч інтересам служби і протиправно отримуючи ви-году з свого службового становища, заподіює власникові майна майнову шкоду. При цьому така шкода може полягати у так званій упущеній вигоді. На відміну від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального Кодексу, зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального Кодексу) може су-проводжуватись оплатним вилученням чужого майна, за якого від-бувається заміна майна на рівноцінний еквівалент, — інше майно, гроші, використання чужого майна для особистих потреб без мети заволодіння ним тощо.

Умисне і безпідставне отримання службовою особою з викори-станням свого службового становища чужого майна як премій, над-бавок до заробітної плати, пенсій, допомоги, інших виплат слід ква-ліфікувати за ст. 191, а не за ст. 364 Кримінального Кодексу.

Якщо службова особа спочатку звертає на свою користь чуже майно шляхом зловживання своїм службовим становищем, а потім з метою приховати вчинений нею злочин зловживає своїм службовим становищем, її дії потребують кваліфікації за правилами реальної сукупності злочинів — за відповідними частинами ст. 191 і 364 Кримінального Кодексу.

Як свідчить судова практика, однією з особливостей зловживання владою чи службовим становищем є те, що вчинення цього злочину в переважній більшості випадків поєднане з вчиненням інших суспільно небезпечних діянь, які виступають способом зловживання владою чи службовим становищем або ж воно саме виступає способом вчинен-ня іншого злочину чи сприяє його вчиненню.

2.2. Перевищення влади або службових повноважень.

Суспільна небезпека перевищення влади або службових повно-важень проявляється у тому, що в результаті його вчинення службова особа виходить за межі наданої влади чи службових повноважень і вчиняє дії, яких вона не може вчинити на займаній посаді або взагалі не може вчинити як службова особа чи просто як людина. Серед та-ких дій найбільш небезпечними є перевищення службовою особою влади