Сутність завуальованої форми полягає у тому, що факт передавання-одержання хабара маскується у зовні законну угоду і має вигляд ціл-ком законної операції: різного роду виплати, премії, погашення боргу, надання грошей у кредит, здійснення договору купівлі-продажу, кон-сультації, експертизи і т. п. Такого роду винагорода кваліфікується як хабарництво у випадку, коли воно передавалось - одержувалось неза-конно (виплата коштів була безпідставною, речі чи нерухомість про-давались за ціною, явно нижчою від реальної, оплата послуг була нееквівалентною і т. п.).

Однією з сучасних форм завуальованої даванні хабара є «списування» підприємцем певної суми коштів з рахунку своєї фірми на рахунок фір-ми, що фактично належить чи контролюється службовою особою, яка одержує хабара. Чиновники високого рангу, які поставили хабарниц-тво на «виробничу» основу, з міркувань безпеки найчастіше проводять свої взаєморозрахунки з представниками бізнесових кіл саме у завуа-льованому вигляді. У таких випадках правова оцінка скоєного повністю залежить від того, чи буде доказано, що укладена угода, наприклад, купівлі-продажу автомобіля чи перерахування тій чи іншій фірмі певної суми грошей або передавання їй певних цінностей є нічим іншим, як завуа-льованим способом давання-одержання хабара. Для цього слід навести неспростовні докази того, що гроші, матеріальні цінності, послуги були надані службовій особі як хабар і що це усвідомлював як той, хто дав, так і той, хто одержав хабар. Правоохоронним органам не час-то вдається виявити і доказати факти одержання хабара під виглядом укладення законних угод, виплат премій, комісійних, вручення цінних подарунків, надання послуг на пільгових умовах тощо.

Пленум Верховного Суду України підкреслив: встановив-ши, що хабар було передано у завуальованій формі, суд повинен вказати це у вироку і навести докази, на підставі яких він дійшов ви-сновку, що гроші, матеріальні цінності чи послуги були надані службовій особі як хабар і що це усвідомлювали і той, хто дав, і той, хто одержав хабар [36.П.8].

На практиці предмет хабара інколи передається рідним чи близьким службової особи. Кваліфікація дій службової особи за ст. 368 Кримінального Кодексу у таких випадках потребує достовірного встановлення того факту, що матеріа-льні цінності є незаконною винагородою за певну поведінку саме службової особи, а не обумовлені відповідними діями того, хто фактично одержує такі цінності. При розслідуванні кримінальних справ про хабар-ництво інколи зустрічаються серйозні труднощі в доказуванні того, що прийняті родичем чи знайомим службової особи гроші або цінності на-справді були предметом хабара. Опосередковане одержання предмета хабара службовою особою часто використовується як підстава для спростування пред'явленого їй звинувачення в одержанні хабара.

Таким чином, якщо встановлено, що службова особа давала згоду на прийняття предмета хабара її родичами чи близькими або була поінформована про давання матеріальних цінностей зазначеним особам, то її слід визнавати хабарником. Необхідно також мати на увазі, що склад злочину, передбаченого ст. 368 Кримінального Кодексу України, має місце не лише тоді, коли службова особа одержала хабар для себе особисто, але і тоді, коли вона одержала його для близьких їй осіб (родичів, знайомих тощо). При цьому не має значення, як фактично було використано предмет хабара [36.П.10].

Відповідальність за одержання хабара настає тільки за умови, як-що службова особа одержала її за виконання або невиконання в інте-ресах того, хто дає хабара, або третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Дії винних слід визнавати даванням і одержанням хабара й у тих ви-падках, коли умови одержання матеріальних цінностей або послуг хоч спеціально і не обумовлювалися, але учасники злочину усвідом-лювали, що хабар передається і одержується з метою задоволення тих чи інших інтересів особи, яка його дає або третьої особи.

Для наявності складу недостатньо встановити, що службова особа приймала ті чи інші матеріальні цінності за виконання чи невиконання будь-яких дій. Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невико-нання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з викорис-танням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адмініст-ративно-господарських обов'язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але завдяки своєму службовому становищу могла вжити заходів до їх вчинення іншими службовими особами [36.П.2].

Тобто вчинення таких дій повністю залежить від зайняття службовою особою певної посади: її повноважень, службових зв'язків з іншими службовими особами, фактичних можливостей приймати рішення самій чи впливати на прийняття рішень іншими службовими особами або органами.

Якщо ж службова особа, виконуючи будь-які дії, використовує не можливості, пов'язані з її посадою, а, наприклад, особисте знайомст-во, дружні зв'язки, то у її діях відсутній склад злочину, передбаченого ст. 368 Кримінального Кодексу.

Не буде складу злочину і у випадку одержання незаконної винаго-роди не у зв'язку з реалізацією службових можливостей, а за вико-нання сугубо професійно-виробничих функцій. Це дуже важливий момент кваліфікації цього злочину, який потребує детального дослі-дження особливо у тих випадках, коли один і той самий суб'єкт може одночасно виступати як службова особа або виконувати чисто про-фесійні обов'язки, абсолютно не пов'язані з його статусом службової особи. До такої категорії, зокрема, відносяться учителі, медичні працівники і т. п.

У науці кримінального права постає питання щодо правової оцінки одержання