службовою особою від підлеглих осіб матеріальних цінностей не за виконання чи неви-конання будь-яких конкретних дій, а за добре ставлення, покровительство і т. п. Пленум Верховного Суду України дійшов висновку, що одержання службовою особою незаконної винагороди від підлег-лих чи підконтрольних осіб за покровительство чи потурання, вирі-шення на їх користь питань, які входять до її компетенції, також слід розцінювати як одержання хабара [36.П.2].
Разом з тим, слід мати на увазі, що одержання службовою особою подарунків або інших підношень не за певні дії по службі, а з метою підлабузництва, для встановлення з нею «добрих» стосунків не є кримінально караним. Такі дії, у разі вчинення їх службовою особою органів державної влади або органів місцевого самоврядування, мо-жуть підпадати під дію Закону України «Про боротьбу з корупцією», [24.Ст.1] якого забороняє державному службовцю або іншій особі, упов-новаженій на виконання функцій держави, незаконно одержувати у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальні блага, послуги, пільги або інші переваги, у тому числі приймати або одержувати предмети (послуги) шляхом їх придбання за ціною, яка є нижчою від їх фактич-ної (реальної) вартості.
Відповідальність за одержання хабара настає незалежно від того, виконала чи не виконала службова особа обумовлене, збиралася чи ні вона його виконувати. Для квалі-фікації цього злочину важливо, щоб незаконна винагорода давалась і приймалась за виконання певних дій з використанням службового положення, або, навпаки, утримання від них.
Вчинені хабарником за винагороду дії можуть бути як цілком за-конними (входити до його компетенції, узгоджуватися з усіма норма-тивно-правовими актами, здійснюватися в установленому порядку тощо), так і неправомірними. У випадку, коли незаконні дії службової особи, що вчинюються в інтересах того, хто дає хабар, самі по собі є злочинними, вони потребують додаткової кваліфікації. Пленум Верховного Суду України, зазначив у поста-нові [36.П.7], що якщо скоєні службовою особою у зв'язку з одержанням хабара дії самі є злочинними (службовий підлог, зловживання владою або службовим становищем тощо) вчинене слід кваліфікувати за су-купністю злочинів.
Відповідальність за одержання хабара настає незалежно від того, до чи після, вчинення обумовлених дій був отриманий хабар [36.П.3]. Частіше за все, хабар, щонайменше домовленість про його давання-одержання, передує виконанню чи невиконанню певних дій на користь того, хто дає хабара, або третьої особи. Третя особа, в інтересах якої винний за хабар має вчинити певні дії з використанням наданої йому влади чи службового становища, - це будь-яка фізична (крім хабародавця) або юридична особа.
Для правильної правової оцінки дій службової особи, яка одержала хабар, важливо точно знати момент закінчення цього злочину. Пле-нум Верховного Суду України роз'яснив, що одержання хабара вважається закінченим з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара. Як-що ж службова особа виконала певні дії, спрямовані на одержання хабара, але не одержала його з причин, які не залежали від її волі, вчинене нею слід кваліфікувати як замах на одержання хабара [36.П.10]. Одер-жання службовою особою хабара від особи, яка діє з метою її викрит-тя і звільняється від кримінальної відповідальності з підстав, перед-бачених законом, є закінченим складом злочину і кваліфікується за-лежно від обставин справи за відповідною частиною ст. 368 Кримінального Кодексу (п. 11 постанови Пленуму).
Суб'єктом одержання хабара може бути лише службова особа. Суб'єктивна сторона одержання хабара характеризується лише прямим умислом і наявністю корисливого мотиву.
Особливістю суб'єктивної сторони складу цього злочину є тісний зв'язок між умислом хабарника і умислом хабародавця. Змістом уми-слу першого повинно охоплюватися також усвідомлення того, що хабародавець розуміє сутність того, що відбувається, і усвідомлює факт незаконного одержання службовою особою винагороди.
Якщо особа, надаючи службовій особі незаконну винагороду, з тих чи інших причин не усвідомлює, що вона дає хабар (наприклад, у зв'язку з обманом чи зловживанням довірою), вона не може нести відповідальність за давання хабара, а службова особа - за одержання хабара [36.П.9]. Дії останньої за наявності до того підстав можуть кваліфіку-ватися як зловживання владою чи службовим становищем, обман покупців чи замовників, шахрайство тощо.
Дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи інші цінності начебто для передаванні іншій службовій особі як хабар, мала намір не переда-вати їх, а привласнити, слід кваліфікувати не за ст. 368 Кримінального Кодексу, а за від-повідними частинами статей як шахрайство і зловживан-ня владою чи службовим становищем.
До кваліфікованих видів злочину (ч. 2 ст. 368 КК) відносяться одержання хабара:
у великому розмірі;
службовою особою, яка займає відповідальне становище;
за попередньою змовою групою осіб;
повторно;
поєднане з вимаганням хабара,
а до кваліфіко-ваних видів злочину (ч. 3ст. 368 КК) - одержання хабара:
в особливо великому розмірі;
службовою особою, яка займає особливо відповідальне стано-вище.
Визначаючи великий і особливо великий розмір хабара, слід керуватися п. 1 примітки до ст. 368 Кримінального Кодексу, в якій встановлено, що великим розміром хабара вважається такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому - такий, що в п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Хабар у великому чи особливо великому розмірі може бути ре-зультатом однієї злочинної угоди, а може складатися із декількох частин. Якщо перший варіант не викликає особливих складнощів у правовій оцінці скоєного, то кваліфікація неодноразового одержання хабара може викликати суттєві складнощі. Неодноразове одержання хабара може утворювати єдиний продовжуваний злочин, а може бути повторним одержанням хабара.
Так, «Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2002 р. С. засуджено за ч. 2 ст. 368 та