Верховного Суду України роз'яснив, що розмір одержаного групою осіб хабара визначається загальною вартістю одержаних цінностей чи послуг. Якщо хабар одержано у великому або особливо великому розмірі, кожен із учасників злочину, якщо він був про це обізнаний, несе відповідальність за одержання хабара за цих кваліфікуючих ознак, навіть якщо розмір одержаного ним особисто не є великим або особливо великим. У випад-ку, якщо службова особа одержала хабар без попередньої домовле-ності з іншою службовою особою, а після цього передала їй частину одержаного як хабар, вона несе відповідальність за сукупність злочи-нів - за одержання і давання хабара [36.П.16].

Вимагання хабара закон (п.4 примітки до ст. 368 Кримінального Кодексу) визначає як вимагання службовою особою із погрозою вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Одержання хабара шляхом вимагання має ряд специфічних особливостей, властивих лише цьому способу вчинення злочину, передбаченого ст. 368 Кримінального Кодексу.

Першою особливістю одержання хабара шляхом вимагання є та обставина, що ініціатором вчинення цього злочину виступає особа, яка одержала хабар. При цьому, хабародавець передає незакон-ну винагороду службовій особі не добровільно, під впливом мотивів, які сформувалися у йога свідомості, а в результаті примушування службової особи.

Друга особливість обумовлюється першою і полягає у тому, що одер-жання хабара шляхом вимагання безпосередньо впливає на від-повідальність хабародавця, який відповідно до ч. 3 ст. 369 Кримінального Кодексу, у такому випадку повинен бути звільнений від кримінальної відповідальності. Для визнання вимагання кваліфікуючою ознакою одержання хабара і обставиною, яка звільняє хабародавця від кримінальної відпові-дальності, у всіх випадках необхідно встановити ряд суттєвих ознак, які свідчать про одержання хабара саме шляхом вимагання.

Насамперед, слід визначити, чи мало місце з боку особи, яка одер-жує хабара, вимагання, тобто примушування хабародавця до даванні хабара. Проста пропозиція службової особи дати хабар, яка не поєднується з погрозами вчинення чи не вчинення певних дій, які можуть завдати шкоди охоронюваним правам чи за-конним інтересам того, до кого звернуто таку пропозицію, а також умисним створенням службовою особою умов, за яких особа вимушена давати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, не є вимаганням. Саме ж вимагання може бути вчинене як у формі прямого примушування, коли службова особа пред'являє вимогу дати хабар, погрожуючи у випадку невиконання цієї вимоги вчинити (або не вчинити) з викорис-танням влади чи службового становища дії, які можуть завдати шкоди правам і законним інтересам того, до кого звернута ця вимога. Так і в завуальованій формі - шляхом умисного створення службовою осо-бою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігти шкідливим наслідкам для своїх прав та законних інтересів. У випадку завуальованого вимагання службова особа не заявляє відкрито ніяких вимог і погроз, вона просто тривалий час не виконує певні дії, які може або повинна вчинити по службі і у вчиненні яких зацікавле-ний потенційний хабародавець. Не виконуючи ці дії, службова особа недвозначно дає зрозуміти громадянину, що реалізації своїх прав та інтересів він може досягти лише шляхом даванні хабара.

Форма поведінки особи, яка одержує хабар, засоби, до яких вона вдається для того, щоб створити обстановку, яка примушує до давання хабара, значення для кваліфікації не мають.

Таким чином, законність прав та інтересів, які хабародавець захи-щає шляхом даванні хабара, слід визнати однією із основних і обов'язкових ознак вимагання.

Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що у випадках, коли особа, у якої вимагали хабар, не дивлячись на вчинення щодо неї дій, спря-мованих примушування до даванні хабара, з тих чи інших причин хабар не дала, дії службової особи, яка вимагала хабар, залежно від конк-ретних обставин справи, слід кваліфікувати як готування до одер-жання хабара шляхом вимагання чи замах на вчинення цього злочину [36.П.17].

Давання хабара (ст. 369 Кримінального Кодексу України)

Віднесення цього злочину до службових обумовлене нерозривним зв'язком його з таким службовим злочином як одержання хабара.

Особи, які працюють у сфері підприємницької діяльності, досить часто звертаються до даванні хабара як до способу вирішення певних питань.

Ознаки предмета даванні хабара абсолютно аналогічні ознакам предмета одержання хабара. Тому всі згадані вище особливості ква-ліфікації діяння, пов'язані з предметом одержання хабара, стосують-ся і кваліфікації дій хабародавця.

За змістом закону давання хабара з об'єктивної сторони полягає в передаванні службовій особі матеріальних цінностей, права на майно чи вчинення на її користь чи користь третьої особи дій майнового характеру за виконання чи не-виконання дії, яку та повинна була або могла виконати з використан-ням службового становища [36.П.6].

«Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 червня 2002 р. М. засуджено за ч. 1 ст. 369 КК - на один рік чотири місяця обмеження волі.

Як визнав з’ясованим суд, 5 серпня 2001р. М. передав співробітнику ДАІ Д. за реєстрацію автомобіля 1 тис. грн. А 11 серпня М. передав ще 1,5 тис. грн., так як реалізувати свій умисел у процесі одного акту передачі грошей він не міг у зв’язку з відсутністю у нього необхідної суми коштів. Під час передачі останньої