звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності з підстав добровільного звернення про вчинене до органів влади важливо, щоб:
а) особа заявила про давання хабара до моменту пору-шення щодо неї справи і
б) зробила це з власної волі без стороннього примусу.
Провокація хабара(ст. 370 Кримінального Кодексу)
Провокацію хабара закон (ст. 370 Кримінального Кодексу) визначає як свідоме створен-ня службовою особою обстановки і умов, що викликають пропонування чи одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара.
З об'єктивної сторони провокація хабара полягає у штучному створенні службовою особою обстановки чи умов, що викликають або пропонування хабара, або його одержання.
Можна виділити дві форми цього злочину:
свідоме створення обстановки і умов, що зумовлюють пропону-вання хабара;
свідоме створення обстановки і умов, що зумовлюють одержан-ня хабара.
Конкретні способи провокації; які провокатор вибирає для досягнення своєї мети (поради, натяки, рекомендації одер-жати від будь-кого хабара чи дати його, кому-небудь), для кваліфікації значення не мають.
Провокатор може провокувати одержання хабара як ним особисто, так й іншими службовими особами. Діючи з провокаційною метою, він може також сам особисто пропонувати хабар певній службовій особі, а може зумовлювати пропонування хабара іншими особами.
Аналіз об'єктивної сторони складу цього злочину виявляє розгляд деяких можливих ситуацій провокації хабара
1. Службова особа умисно створює обстановку і умови з метою викликати пропонування давання їй хабара схиляє, натякає на необхід-ність давання хабара, щоб у подальшому викрити хабародавця [36.П.23].
Якщо провокаційна діяльність службової особи призвела до бажа-ного результату і спровокований суб'єкт передав йому певні матеріа-льні цінності як хабар, то з тієї самої причини (у службової особи не було у дійсності умислу одержати хабар) дії хабародавця кваліфіку-ються не як закінчений злочин, а як замах на давання хабара.
Винний схиляє іншу службову особу одержати хабар, маючи на-мір у подальшому викрити її в одержанні хабара Кваліфікація його дій за ст. 370 Кримінального Кодексу сумнівів не викликає.
Суб'єкт, переслідуючи мету викрити хабародавця, схиляє службову особу до одержання хабара і передає йому матеріальні цінності. У такому випадку його не можна визнати винним у даванні хабара, оскі-льки фактично він не домагався від службової особи за винагороду вчинення чи невчинення будь-яких дій у своїх інтересах. Його дії охоплюються складом зло-чину, передбаченого ст. 370 Кримінального Кодексу.
Кримінальний закон не передбачає звільнення від кримінальної відповідальності того, хто одержав хабар, на тій підставі, що не він сам проявив ініціативу в одержанні хабара, а хабар був йому запро-понований чи навіть нав'язаний. Оскільки службова особа одержала хабар, то вона при будь-яких обставинах повинна нести кримінальну відповідальність за його одержання. Тому й у випадках провокації на одержання хабара службова особа, яка висловила бажання чи дала згоду прийняти хабар, підлягає кримінальній відповідальності за за-мах на одержання хабара.
Від провокації хабара слід відрізняти правомірні дії, що вживаються для викриття хабарників. Суть провокації полягає у тому, що провока-тор сам викликає в інших намір вчинити злочин з метою їх викриття. Також не можна вважати провокацією дії, які здійснюються з метою викриття хабарника, коли службова особа вимагає хабар, і громадянин для того, щоб викрити хабарника, погоджується на задоволення цієї вимоги і з відома відповідних органів передає йому матеріальні ціннос-ті.
Умисне створення службовою особою обстановки і умов, що ви-кликають пропонування чи одержання хабара з метою викрити того, хто його дав або одержав (провокація хабара), є закінченим злочи-ном з моменту вчинення зазначених дій незалежно від того, чи було передано або одержано хабар [36.П.23].
Суб'єктом провокації хабара, як це випливає з диспозиції ст. 370 Кримінального Кодексу, може бути лише службова особа.
З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом. У законі обумовлено, що відповідальність за провокацію хабара настає лише у випадку свідомого створення обстановки і умов, що викликають пропонування чи одержання хабара. Винна особа усвідомлює, що її дії носять провокаційний характер стосовно іншої особи, яку вона провокує на одержання чи давання хабара, і бажає вчинити такі дії. На наявність прямого умислу у діях провокатора вка-зує і мета вчинення цього злочину, яка також зафіксована у диспози-ції статті 370 Кримінального Кодексу України. У законі сказано, що провокація вчиняється «з ме-тою подальшого викриття того, хто дав чи одержав хабар». Мотиви такої провокаційної діяльності можуть бути різними і для кваліфікації значення не мають, Найчасті-ше мотиви провокації носять кар'єристський характер. Провокувати давання чи одержання хабара винний може з корисливих міркувань та інших низьких спонукань.
ВИСНОВКИ
Враховуючи викладене в даній роботі, необхідно вказати на те, що кримінологічні дослідження в Україні свідчать - службові злочини є найбільш латентними злочинами і правоохоронним органам стає відомо лише про незначну частину цих злочинів.
Підводячи загальний підсумок треба визначити, службовий злочин, як діяння, що посягає на зміст правильної роботи державного апарату, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, пов’язане з порушенням службовою особою обумовлених її службовим становищем повноважень, яке завдало істотної шкоди державним інтересам або охоронюваним законом правам, свободам або інтересам людини і громадянина чи інтересам юридичних осіб.
Службовими особами є особи, які постійно або тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням орга-нізаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням; службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують відповідні обов’язки.
Можна зробити наступний висновок, суспільно небезпечне діяння може бути кваліфіковано як