Відповідно до викладеного, суспільно небезпечне діяння може бути кваліфіковано як злочин у сфері службової діяльності у таких випадках:

Отже, в будь-якому випадку при здійсненні злочину в сфері службової діяльності службова особа використовує своє службове становище для досягнення своїх корисли-вих цілей або через іншу особисту зацікавленість [2.Ст.364,368], або виконує свої службові обов'язки неналежним чином, у результаті чого заподіює істотну шкоду державним чи суспільним інтересам чи охоронюваним законом правам та інтересам громадян (службова недбалість - ст. 367 КК).

Об'єкт злочину є одним з чотирьох елементів складу злочину. Проблема об'єкта є надзвичайно актуальною й одночасно дуже складною в науці кримінального права. Вона має велике теоретичне і практичне значення і містить у собі досить широке коло питань: з'ясування самого поняття об'єкта злочину і його місця у загальному визначенні злочину; з'ясування значення об'єкта для держави і суспільства з метою встановлення ступеня суспільної небезпеки протиправного діяння, що посягає на нього; вибір правильної кваліфікації злочину ; використання даних об'єкта для характеристики інших трьох елементів складу злочину .

Кожен злочин має свій об'єкт злочинного посягання. А.И.Трайнин обґрунтовано вказував, що « злочину, який ні на що не посягає, у природі не існує» [49.С.122] . Усякий злочин посягає на суспільні відносини, що існують у даній країні. Тому об'єкт кримінально-правової охорони й об'єкт злочину є тотожні поняття. Визначення об'єкта злочину дає можливість установити границі злочинного, обмежити злочин від незлочинних діянь, а також від правопорушень. По ознаці єдиного родового об'єкта (або групи родових об'єктів) будуються особливі частини кримінального кодексу.

У теорії кримінального права об'єкт злочину розділяють на загальний, родовий (спеціальний) і безпосередній. Така класифікація була запропонована В.Д. Меншагіним у 1938 році, вона стала загальноприйнятою і підтримуваної більшістю вчених-криміналістів.

Загальним об'єктом злочину вважається сукупність охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин. Причому, необхідно відзначити, що не всякі суспільні відносини будуть об'єктом злочину, а тільки такі, які поставлені під кримінально-правову охорону. У ст.1 Кримінального Кодексу України перелічуються ці відносини - суспільний лад України, його політична й економічна система, власність, особистість, права і свободи громадян, правопорядок. Ці суспільні відносини можуть змінюватись. Тому цілком обґрунтованої є точка зору академіка В.Я.Тация, що «загальним об'єктом (злочину ) є не постійна система суспільних відносин, а рушійна (змінювальна) система, цілком залежна від кримінального закону (наприклад, у зв'язку з криміналізацією або декриміналізацією суспільно небезпечних діянь), зі зміною якого змінюється і система суспільних відносин, що створює у своїй сукупності загальний об'єкт кримінально-правової охорони.» [50.С.9].

«Родовий (груповий ) об'єкт, - пише В.Я.Таций, - це об'єкт, що охоплює визначене коло тотожних або однорідних по своїй соціально-політичній і економічній сутності суспільних відносин, які повинні охоронятися в силу цього єдиним комплектом взаємопов’язаних кримінально-правових норм» . Подібні формулювання родового об'єкта давалися раніше російськими вченими. А.А.Пионтковский вказував, що родовий об'єкт - це «визначена категорія суспільних відносин». Г.А.Кригер писав, що родовий об'єкт поєднує більш-менш широке коло однорідних взаємозалежних відносин і визначає характер суспільної небезпеки цілої групи злочинів, що проти них спрямовані.

А характер суспільно-небезпечних наслідків дозволяє не тільки зібрати подібні злочини в одну главу особливої частини Кримінального кодексу, але і послідовно розташувати ці глави.

Об'єктом злочину в сфері службової діяльності є діяльність органів влади, що відповідає інтересам окре-мих громадян, суспільства й держави, а також встанов-лений порядок керування підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності й госпо-дарювання.

Злочини в сфері службової діяльності характеризу-ються заподіянням істотної шкоди державним чи суспільним інтересам, охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних або юридичних осіб.

Вказані злочини також можуть спричиняти тяжкі наслідки, й закон визнає це обтяжуючими відпові-дальність обставинами.

Службовий злочин слід відмежовувати від дис-циплінарного чи адміністративного проступку за зло-чинними наслідками.

Відповідно до п. 2 примітки до ст. 364 Кримінального кодексу, службови-ми особами також є іноземці або особи без громадянст-ва, які виконують обов'язки, зазначені в п. 1 цієї примітки.

Згідно з Законом України «Про правовий статус іноземців» [27.Ст.1], іноземця-ми визнаються іноземні громадяни - особи, які нале-жать до громадянства іноземних держав і не є громадя-нами України, а також особи без громадянства – особи, які не належать до громадянства будь-якої держави.

Отже, злочин у сфері службової діяльності - це суспільно небезпечне діяння, вчинене навмисно чи з необережності службовою особою, тобто особою, яка всупереч інтересам служби грубо порушує нормаль-ну діяльність органів влади, а також органів управ-ління підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності й господарювання, і за-подіяло істотну шкоду охоронюваним законом пра-вам, свободам та інтересам окремих громадян або дер-жавним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Таким чином, відповідно до норм Кримінального кодексу безпосередньо до злочинів у сфері службової діяльності законодавець відносить:

1.2. Види службових злочинів та їх характеристика.

ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ.

Кримінальний кодекс визначив цей злочин як умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою